КВАНТИТАТИВНА ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЕРГОНІМІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31499/2415-8828.1.2019.169398Ключові слова:
власна назва, денотатно-номінативна структура ономастикону, ергонім, квантитативна характеристика, колективонім, конфедераціонім, пресулатонімАнотація
У статті визначено орієнтовну кількість ергонімів – власних назв людських колективів.
Підрахунки проводилися на основі денотатно-номінативної систематизації пропріальних одиниць. Згідно з нею, до цього онімного поля належать: 1) колективоніми – найменування колективів людей, зайнятих у сфері виробництва і сервісу (всього – 1 137 000, з них до сфери мови можна віднести 21 500 номінацій); 2) конфедераціоніми – номінації колективів людей, держав та інших об’єктів за політичними, ідеологічними та іншими подібними ознаками (всього – 85 000, з них 10 000 засвідчені в мові); 3) пресулатоніми – власні назви керівних структур різних рівнів (більш ніж 150 00, зокрема тих, що функціонують у мові, – понад 10 000).
Встановлено, що загальна кількість ергонімів становить 1 372 000, проте орієнтовно лише тридцять третя частина з них (41 500) може функціонувати як одиниця мови.Завантаження
Посилання
Белей, О. О. (2000). Сучасна українська ергонімія (на матеріалі власних назв підприємств Закарпатської області). Автореф. дис. … канд. філол. наук. 10.02.01 «Українська мова». Львів, 17 с.
Григорук, Н. В. (2017). Власні назви спортивних команд: структура, походження, функціонування в українській мові. Автореф. дис. … канд. філол. наук. 10.02.01 «Українська мова». Черкаси, 20 с.
Жайворонок, В. В. (2004). Велика чи мала літера? Словник-довідник. Київ, 202 с.
Жайворонок, В. В. (2006). Знаки української етнокультури. Словник-довідник. Київ, 703 с.
Карпенко, Ю. О. (2004). Власні назви. [У:] Українська мова. Енциклопедія. Київ, с. 83–84.
Куковська, Л. О. (1996). Структурно-семантична організація найменувань вищих навчальних закладів. Автореф. дис. … канд. філол. наук. 10.02.01 «Українська мова». Дніпропетровськ, 23 с.
Кутуза, Н. В. (2003). Структурно-семантичні моделі ергонімів (на матеріалі ергонімікону м. Одеси). Автореф. дис. … канд. філол. наук. 10.02.01 «Українська мова». Одеса, 18 с.
Лєсовець, Н. М. (2007). Ергонімія м. Луганська: структурно-семантичний і соціально-функціональний аспекти. Автореф. дис. … канд. філол. наук. 10.02.01 «Українська мова». Луганськ, 295 с.
Микина, О. Г. (1992). Номинационные процессы в современной европейской эргонимии. Дис. … канд. филол. наук. 10.02.19 «Теория языка». Донецк, 197 с.
Неклесова, В. Ю. (2015). Формування українського ономастичного корпусу. [У:] Записки з ономастики. Збірник наукових праць. Одеса, с. 541–547.
Позніхіренко, Ю. І. (2018). Мотиваційна база ергонімів як знаків соціокультурного простору України й англомовних країн (на матеріалі назв закладів харчування). Автореф. дис. … канд. філол. наук. 10.02.01 «Українська мова». Київ, 25 с.
Сучасний словник іншомовних слів (2006). Скопненко О. І. , Цимбалюк Т. В. (уклад.). Київ, 789 с.
Торчинський, М. М. (2008). Структура онімного простору української мови. Хмельницький, 550 с.
Торчинський, М. М. (2009). Структура онімного простору української мови. Частина ІІ. Функціонування власних назв. Хмельницький, 374 с.
Торчинський, М. М. (2010). Українська ономастика. Київ, 237 с.
Цілина, М. М. (2006). Ергоніми м. Києва: структура, семантика, функціонування. Автореф. дис. … канд. філол. наук. 10.02.01 «Українська мова». Київ, 23 с.
Шестакова, С. О. (2002). Лексико-семантичні інновації у системі української номінації (на матеріалі ергонімів і прагмонімів). Дис. … канд. філол. наук. 10.02.01 «Українська мова». Харків, 241 с.
