Філологічний часопис

Звіт про експедицію в Менський район Чернігівської обл.

Олена Холодьон — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

Подано звіт про експедицію в Менський район Чернігівської області

Веллс – Замятін. Замятін – Веллс. Дві антиутопічні візії, один цивілізаційний рефлекс

Войцех Врублевський — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

Предметом аналізу статті є два важливі антиутопічні романи, написані у двадцяті роки XX століття – «Люди як боги» Герберта Джорджа Веллса (1923) і «Ми» Євгенія Замятіна (1924). Ці бачення розвитку суспільства, сформованого за новою моделлю, створеною в іншій політичній реальності, виражають стурбованість їх авторів ситуацією в Європі після закінчення Першої світової війни. Автори роздумують про кризу західної цивілізації і ставлять питання про формування нової людини, що стане результатом соціальної інженерії та далекосяжного процесу уніфікації. Стаття розкриває широкий спектр інтерпретацій обох романів у контексті розвитку суспільно-політичної думки, історичної ситуації, а також перетинів із класичними зразками прози утопічного, сформованої на межі XVI і XVII століть (Томмазо Кампанелла «Місто Сонця», Томас Мор «Утопія»).

Роман Герберта Джорджа Веллса репрезентує роздуми автора, пов’язані з тривогою за зміни, які відбувалися в англійському суспільстві та європейської цивілізації в перші міжвоєнні роки. Це позначилося на всепоглинаючому страху письменника перед майбутнім, технологічними перетвореннями і тоталітарними ідеологіями, що зароджувалися в той час. Питання про більшовицьку революцію та її наслідки, навпаки, стали відправною точкою для роздумів над «Ми» Євгенія Замятіна. Крім того, роман є своєрідною дискусією російського прозаїка з концепцією соціальної гомогенізації, що виключає ідею індивідуального буття людини як особистості.

Порівняння двох антиутопічних бачень дозволило не лише визначити їхні відмінності, але передусім визначити спільні для обох письменників точки дотику та цивілізаційне відображення. Це також відкрило нові можливості для їх сучасного прочитання та вбудовування в антиутопічну (дистопічну) тенденцію прози.

Олександр Довженко: декілька спостережень про світоглядні та естетичні універсалії його феномену на тлі ХХ століття

Павло Ямчук — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У пропонованій статті увагу акцентовано на осмисленні масштабного комплексу філософських, морально-етичних, естетичних проблем, пов’язаних із діяльністю велета світового масштабу ХХ віку – українського кіномитця Олександра Довженка. З’ясовано аксіологічні пріоритети генія та соціально-історичні обставини його буття. В осмисленні цієї аксіологічної парадигми вагому роль відіграють щоденникові розмисли довженкознавця, великого українського мислителя ХХ–ХХІ віків Євгена Сверстюка. З огляду на вказаний контекст на основі першоджерел актуалізовано маловідомі факти біографічного дискурсу О. Довженка і Д. Шостаковича, означено іманентну суголосність їхніх модерних естетичних шукань у кіномистецтві, кольорописі, музичному живописі ХХ віку. Гармонія руху, барви, звуку в поетиці митців становить масштабне поле зацікавлень і для вчених-гуманітаріїв ХХІ століття. Приділено увагу морально-етичній оцінці О. Довженком Д. Бєдного як нищителя засад і втілення новітньої світової кінематографічної естетики та її творця, що виявились у кіношедеврі «Земля». Антагонізм ідеологізованих творів соцреалізму та творів мистецтва для віків проілюстровано на прикладах поетичного слова киянина Н. Булгакова (у віршованому «Листі до Горького») та «Посланія к євангєлісту Демьяну» С. Єсеніна. У компаративних паралелях з’ясовано суголосність рецепцій реальності радянської доби в образно-смислових аксіологемах поезії О. Мандельштама «Мы живем под собою не чуя страны» та щоденникових записах О. Довженка. Відданість естетичній правді, а отже, правді світоглядній, долає омани минущості. У зазначеному ціннісно-смисловому контексті привернено аналітичну увагу до вагомої семіосфери, якою є роль Д. Шостаковича у відкритті світу правди про знищення в 1935 році радянською владою з’їзду українських кобзарів. Ця емпатична причетність до горя іншого становить світоглядну основу феноменів християнського подвижництва як О. Довженка, так і інших названих митців і мислителів аналізованої доби.

Лексикографічне моделювання прийменника в історичних словниках української мови

Ольга Гайда — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У статті змодельовано прийменникову систему української мови XIV–XV ст. Завдяки «Словнику староукраїнської мови» відтворено модель прийменникової системи загалом і семантичну структуру, варіантність, синтагматичні та парадигматичні відношення прийменника тогочасної української мови зокрема. Виокремлено певні загальні тенденції функціонування прийменників указаного періоду та сформовано ґрунтовну основу для відтворення прийменникової системи української мови наступного часового відрізка.

Порівняльний аналіз запозичень у російській та англійській мовах

Наталія Голякевич — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

Статтю присвячено порівняльному аналізу запозичень у російській і англійській мовах. Задекларована проблема є актуальною, оскільки мовні запозичення поширюють свій вплив на різні сфери діяльності. Жодна мова не є «чистою», у кожній мові є значна частка запозичень. Російська та англійська мови не є винятком. Крім того, запозичення слів з інших мов – один зі способів розвитку мови. Мова завжди гнучко і швидко реагує на потреби громадськості. Запозичення є результатом контактів і відносин між народами, державами. У статті ми спробували з’ясувати причини запозичення російських слів в англійську мову і англійських слів у російську мову, умови їх функціювання, проаналізували поняття «мовна запозичення», з’ясували джерела запозичення слів, класифікували часто вживані запозичення за сферами комунікації.

Вербалізація концепту ʽзовнішність людиниʼ в сучасному художньому дискурсі (на матеріалі роману «Танґо смерті» Ю. Винничука)

Олена Дуденко — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У пропонованій розвідці зʼясовано стан дослідження елементів людської зовнішності в українському мовознавстві; визначено зміст і структуру концепту ʽзовнішність людиниʼ; проаналізовано комплекс засобів вербальної репрезентації досліджуваного концепту при розкритті образів персонажів в романі Ю. Винничука «Танґо смерті»; визначено специфічне в процесі змалювання людської зовнішності, що характеризує ідіостиль письменника.

Зазначено, що в Ю. Винничука портрет – це не просто малюнок, а один із провідних засобів характеротворення, розкриття соціального статусу героїв. Автор використовує розлогі описи, причому це не залежить від того, кого описує: чи головного героя, чи випадкового перехожого. В арсеналі засобів митця – епітети, метафори, порівняння, синонімічні ряди, демінутивні суфікси і мейоративно чи пейоративно конотовані лексеми.

За специфікою зображення елементів портрета чи одягу впізнається і ставлення автора до зображуваного, тобто яскраво виражена прагматика тексту. У цілому автора роману можна назвати майстром опису зовнішності.

Комунікативний портрет літературного героя

Наталія Дяченко, Олеся Кидисюк — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У статті представлений матеріал про «комунікативний паспорт» та інформацію, яку з його допомогою кожен комунікант повідомляє іншим під час спілкування. З’ясовано, яке значення має вміння «читати» комунікативний паспорт для успішної організації процесу спілкування та яку роль у формуванні цього вміння відіграє аналіз комунікативної поведінки не лише реальних людей, а й героїв художніх творів. Схарактеризовано комунікативну поведінку одного з головних героїв трилогії О. Дерманського «Чудове Чудовисько» – Чудового Чудовиська. На підставі аналізу комунікативної, соціометричної, психологічної, мовленнєво-риторичної, соціоінтерактивної, мовної, національно-культурної складових образу обраного персонажа створено його комунікативний паспорт.

Інтертекстуальність індивідуально-авторської парадигматики М. Веллера

Лариса Корновенко — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано явище інтертекстуальності в художньому тексті, узагальнено погляди на феномен інтертекстуальності, представлені принципи класифікації прецедентних феноменів. До аналізу залучено тексти збірок оповідань «Легенди різних перехресть», «Б. Вавилонська» М. І. Веллера. Матеріал дозволив виокремити такі типи інтертекстів: прямі цитати, трансформовані цитати, алюзії, відсилання і натяки. Встановлено, що всі вони відрізняються різноманіттям стильових напрямків текстів-донорів, що відображають світогляд автора і специфіку його індивідуально-авторської парадигматики. Були враховані такі основні фактори: мовна особистість письменника, що сформувалася в певний соціально-історичний період; феномен інтертекстуальності, «відгук читача», пов’язаний з особливостями його мовної пам’яті і сприйняття. Встановлено, що серед прецедентних імен, використовуваних у збірниках, найбільше місце займають імена зі сфери політики. У перспективі передбачається скласти типологію прецедентних імен зі сфери політики на матеріалі текстів М. Веллера, а також вивчити особливості читацького сприйняття інтертекстуальних одиниць за допомогою психолінгвістичної методики.

Концепти БОГ, ЛЮДИНА І СВІТ у філософських текстах І. Ільїна

Людмила Кулешова, Дар’я Бондар — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано низку основних концептів філософського дискурсу російського філософа першої половини ХХ століття І. Ільїна. Проаналізовано семантичний зміст і мовні засоби вираження концептів Бог, Людина і Світ у книзі І. Ільїна «Філософія Гегеля як учення про конкретність Бога і людини». Зроблено висновок про те, що у творчості російського філософа повною мірою проявляються дискурсивні особливості російської філософії початку ХХ століття: поєднання досконального знання західноєвропейського філософського дискурсу з високою культурою російської літературної мови. Показано, що концепти Бог, Людина, Світ є найбільш суттєвими і репрезентативними для опису концептуального поля. Ці концепти виражають основні ідеї книги, висловлюють її тему та ідею, що полягають в аналізі філософії Гегеля з точки зору втілення Бога в бутті світу і людини. Виокремлені концепти підтверджують наявність ядерної галузі в концептуальному полі філософського дискурсу Івана Ільїна. Аналіз тексту дав підставу стверджувати, що кожен з виокремлених концептів має складну структуру свого семантичного змісту, реалізовану через його зв’язки з іншими концептами в тих чи тих синтаксичних конструкціях. Приєднання предикатів ототожнення, стану, дії вказує на дефінітивні ознаки відповідних концептів. Включення вербалізаторів ядерних концептів у підрядні відношення в синтаксичних конструкціях характеризує ядерні концепти з точки зору їх атрибуції як істотні якості описуваних у тексті Івана Ільїна об’єктів – явищ і фактів природи, суспільства і культури. У статті виокремлено онтологічні і ментальні семантичні ознаки основних концептів, що виявляються в їх відношеннях з іншими концептами. Онтологічними ознаками є приписувані вербалізованим ядерними концептами об’єктам існування, реальність, рух, діяльність, свобода, духовність, порядок, хаотичність, простір, час. До ментальних ознак належать різні аспекти мислення, знання, бачення, заперечення, емпіричне, чуттєве, раціональне пізнання, науки.

Лексика села Стриганці як об’єкт лексикографічного опрацювання. З. 8 (Затáєний – Зачьи́ти)

Любов Осташ, Роман Осташ — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У статті запропоновано нові підходи до лексикографічного опрацювання лексики сучасного мовлення мешканців одного села. Разоміз апелятивною лексикою у словник уведено й оніми (імена, прізвища, вуличні прізвиська, мікротопоніми, топоніми). Окрім фразеологізмів, подано також узвичаєні вислови. У статті вміщено восьму частину лексем, які починаються на літеру З. У кожній словниковій статті подано максимальну кількість прикладів-цитат із розмовного діалектного мовлення, особливо при тих значеннях, які можуть відрізнятися від значень певної лексеми в літературній мові.

Особливості перекладу фразеологізмів з білоруської мови на російську у творах Я. Бриля

Людмила Прохоренко — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

Стаття присвячена одній з важливих проблем у філології – особливостям перекладу фразеологізмів з білоруської на російську мову. Проаналізовано основні аспекти перекладу: адекватність, загальні вимоги до художнього перекладу; питання, що стосуються особливостей професійного перекладу. Аналіз перекладів творів Я. Бриля засвідчує багатство лексико-фразеологічних засобів рідної мови, красу її звучання, а також переконує в тому, що білоруський оригінал – це високоякісний твір, що складно передати іншою мовою. Указано, що варіанти перекладу фразеологізмів на російську мову вирізняються великою різноманітністю, що обумовлено різними причинами: наявністю лакун мовного і немовного характеру, особливостями індивідуального стилю перекладача. Виявлені лексичні невідповідності дещо знижують естетичний вплив твору на читача, не дозволяють йому по-справжньому відчути ліризм, проникливість і щирість манери автора. Трансформація авторського тексту на лексичному рівні іноді призводить до неадекватної передачі оригіналу. Російський текст можна вважати повною мірою адекватним оригіналу, оскільки виявлені розбіжності (в лексичному, стилістичному і синтаксичному планах) призводять до певних змін у загальній структурі тексту, його смисловій насиченості, емоційному забарвленню. У статті звернено увагу на те, що лексику, наповнену фразеологізмами, Я. Бриль використовує у звичайній розмові, вводить в авторську мову і мову персонажів, створює художні образи, виразні мовні характеристики та ін. Частковий лінгвістичний аналіз творів засвідчив яскраві приклади використання лексичних ресурсів рідної мови. Письменник глибоко відчуває мову людей, її багатство, точність кожної лексеми і намагається правильно вжити те чи те слово або фразеологізм. Зміст проаналізованих творів Я. Бриля, характер їх лінгвістичної інтерпретації мають важливе значення для виховання у студентів (учнів) почуття патріотизму, моральних цінностей та інших позитивних якостей особистості.

Алтеца, соркожі і деякі інші східнороманські запозичення в говорі булаєштських українців: вид на тлі надпрутсько-буковинського і гуцульського контексту

Олексій Романчук — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано деякі східнороманські лексичні запозичення в говірці українців села Булаєшти / Булеєшт (Орхейський р-н, Республіка Молдова). У зв’язку з булаєштським алтéца звернено увагу, що не тільки в цьому випадку, але і взагалі у східнороманських лексемах з м’якими /т’/, /д’/ при їх запозиченні не відбулося дуже характерного для булаєштської говірки переходу в /k’/, /g’/. Для булаєштського сóркуж’i запропоновано нові аргументи на користь його походження з румунського sórcovă.

Метатекстові висловлювання діалектоносіїв Східного Полісся: особливості діалектної мови на різних мовних рівнях

Олена Холодьон — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У роботі порушено проблему дослідження феномену діалектної особистості, зокрема вивчення метамовної свідомості діалектоносіїв східнополіського говору. На основі аналізованого діалектного матеріалу зроблено висновки, що діалектоносії оцінюють діалектну мову у відповідності / невідповідності встановленої діалектної норми. Виявлено, що діалектоносії усвідомлюють переважно фонетичні й лексичні особливості мовлення, залишаючи поза увагою словотвір, морфологію і синтаксис. Констатовано, що в метатекстових висловлюваннях діалектоносії насамперед звертають увагу на функціонування в говірках дифтонгів / монофтонгів і на заступлення ненаголошеного [о] через [а] – явище акання, яке, на думку дослідників, є окраїною східнослов’янського акаючого масиву та не підтримується впливом української літературної мови. Визначено, що більшість даних метамовної свідомості діалектоносіїв Східного Полісся підтверджує записаний діалектний матеріал авторки та мовна інформація з різних наукових досліджень.

Новітній погляд на поняття «термін» у лінгвістиці

Оксана Чайка, Яна Остапенко — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

Статтю присвячено короткому аналізу поняття «термін» у слов’янських і германських мовах, зокрема в українській і англійській, з особливим фокусом на юридичну термінологію. Договірне право, міжнародні договори в публічному праві перебувають під пильним аналізом багатьох вітчизняних і світових науковців. Проте поняття «термін», його дефініція в лінгвістиці так і не набули одностайності з‑поміж представників академічної спільноти. З кожним науковим підходом, з кожною новою розвідкою спостерігаємо поширення усталених підходів, методів і прийомів роботи з терміном, які загалом можуть бути доповнені окремими особливими рисами, що уможливлюють ствердження щодо привнесення певної наукової новизни в авторстві дослідника. Стаття має на меті запропонувати новітній підхід до визначення поняття «термін» у лінгвістиці на прикладі класифікації відповідно до структури терміна, запропонованої О. Чайкою. Новітність такого підходу полягає в баченні синхронізації наукових інструментаріїв лінгвістів, експертів у комп’ютерній науці та інженерів-розробників програмного забезпечення у сферах мовних систем і мовленнєвої комунікації.

До питання про дискурс-аналіз кліше наукового тексту

Наталя Шарманова — Mon, 30 Nov 2020 00:00:00 +0000

У статті розкрито методологію дискурс-аналізу мовних кліше у науковому дискурсі, висвітлено інтегральні ознаки кліше як конструктів внутрішньої структури дискурсу. Дефініцію «кліше» розглянуто в контексті основних засад теорії кліше.

Науковий дискурс передбачає наявність ситуацій, маркованих високим ступенем регламентованості мови науки. Наукові тексти мають типову багатомірну й багаторівневу композиційну структуру, їм притаманний найвищий ступінь стандартизованості, що детермінує частотність ужитку кліше як стереотипних мовних одиниць.

Мовні кліше виконують у спеціалізованих мовознавчих текстах роль стандарту, мають відповідні семіотичні й дискурсивні особливості, регламентовані загальними функційно-стильовими й комунікативно-прагматичними настановами наукової комунікації.