Філологічний часопис

СПІВВІДНОШЕННЯ САДУ ТА ЗНАКУ В ЛІТЕРАТУРІ В НАУКОВИХ ТЕОРІЯХ ДОСЛІДНИКІВ (НА ПРИКЛАДІ САДУ СОФІЇВКИ)

Мар’яна Ємельянова — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті розкрито особливості співвідношень між поняттями знаку та саду в літературі, проаналізовано різницю між поняттям семантичності і семіотичності, а також між семіотикою і структуралізмом. Поняття “знак” проаналізовано в широкому сенсі – у контексті поняття “системи знаків”. Теоретичні праці Михайла Бахтіна, Фердинанда де Соссюра, Умберто Еко та ін. залучено з метою визначення кращого методу дослідження знаку і знакових систем, зокрема в літературі. Також розкрито можливі помилки в дослідженні знакових систем методом структуралізму. Визначення слабких сторін структуралізму зумовило виникнення нового методу, названого структурно-семіотичним; описано цей метод, його основні риси. Можливості використання структурно-семіотичного методу досліджено на прикладі саду Софіївка, який можна розглядати як складну систему знаків, а літературні твори про цей сад – знаками знаків, тобто літературний твір про Софіївку є багаторівневою знаковою системою, у якій семіотичні рівні породжують один одного. Сад досліджено як знакову систему, а літературний твір про сад уже можна вважати знаковою системою, породженою іншою знаковою системою.

ПРОБЛЕМИ АНТЕЇЗМУ В РОМАНІ «ХЛІБ І СІЛЬ» М. СТЕЛЬМАХА

Олександр Санівський — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті розглянуто зміст концепту «антеїзм» та на основі аналізу тексту роману «Хліб і сіль» Михайла Стельмаха виокремлено його складові, закорінені у свідомість українців: сакральність землі; закоріненість українців у рідну землю; вартість землі; земля як жива істота; любов до праці на землі і водночас жорстокість землі та важкість праці. За специфікою, ретельністю та чуттєвістю зображення життя героїв твору, їхньої любові до рідної землі відчувається ставлення письменника до землеробської праці свого народу, своїх предків.

КОНЦЕПТ «СОЛОВЕЙ» У ФОЛЬКЛОРІ ТА МЕНТАЛЬНІЙ ДОЛІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Наталія Сивачук — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті йдеться про природу концепту «соловей» в українській народній усній поетичній творчості, зокрема в ліричних піснях, піснях про кохання. «Соловей» розглядається як традиційний символізований об’єкт українського поетичного світосприймання, як «ключовий» образ у контексті національної картини світу; наголошується на тому, що у ХХІ столітті активізуються процеси інтеграції наук; пояснюється подібність ритмічної будови солов’їної пісні і людського мовлення. З цією метою залучено дані останніх досліджень орнітологів. Актуалізується увага на тому, що соловей своїм співом підсилює настрої закоханих. У піснях про кохання людина і птах звучать в унісон. Наведено дані досліджень орнітологів про генетичний зв’язок людини зі звуками, що видають птахи. Проведено аналогію між творчим потенціалом людини і солов’я, між їхніми репертуарами, послідовністю виконання творів, їх архітектонікою «заспів – приспів». Дано спробу наукового осмислення впливу солов’я на людину, її здоров’я.

БРЕХТІВСЬКИЙ ТЕАТР: ЖАНРОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ, ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І КОНЦЕПЦІЇ

Лариса Федоренко — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

Стаття присвячена драматургії Б. Брехта, особливостям її жанрової палітри та аналізу основних чинників художнього методу драматурга. Брехтівський театр представлений жанровими різновидами театральних форм: експресіоністська драма, мюзикл, опера, оперета, Lehrstück, епічний та діалектичний театр. У дослідженні визначено ключові поняття і принципи творення драматургії Брехта, а саме «ефект очуження» та монтажна техніка. Принцип «ефекту очуження» полягає в тому, що знайоме явище постає в театрі в несподіваному ракурсі, а тому потребує від глядача новизни усвідомлення. Засобом цього є постійне порушення театральної ілюзії. Монтажна техніка передбачає, що театральне дійство − це не гомогенна система, а є «сконструйованою» площиною з різних неоднорідних «матеріалів»: діалогічний дискурс переривається ліро-епічними компонентами (зонгами); у подієву площину «вкрапляються» елементи кінематографу; причинно-наслідковий плин зображуваних подій переривається демонстрацією транспарантів чи плакатів з провокаційними закликами.

ПРОБЛЕМА ДУХОТВОРЕННЯ В «НІЧНИХ КОНЦЕРТАХ» М. БАЖАНА

Оксана Циганок — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано зміст концепту ʽдухотворенняʼ та його складових елементів ʽдухʼ, ʽтворенняʼ; проаналізовано засоби вербальної репрезентації досліджуваного концепту при розкритті змісту текстів та образів персонажів в поетичному циклі «Нічні концерти»; визначено специфічне в процесі розкриття ролі музикантів та їхніх творів у житті суспільства, вплив музики на слухача, на формування особистості; особливість «перекладу» поетом мови музики на слова.

Підкреслено, що для М. Бажана музика – це не тільки мелодія, це правда почуттів, тому митець перекладав її на мову зримих образів.

АТЕНА ПАШКО. НЕЗВИЧНІ ДУМКИ ПРО НЕЗВИЧАЙНІ СВІТОГЛЯД ТА ПОЕЗІЮ ПАСІОНАРНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Павло Ямчук — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У пропонованій статті окреслюється багатоаспектна семіосфера осмислення світогляду і поетики яскравого творця образного слова другої половини ХХ – початку ХХІ століття – Атени Пашко. В універсумі її особистості органічно поєднуються глибинна вкоріненість у загальноєвропейський світоглядно-естетичний дискурс із питомою потребою та вмінням актуалізувати цей дискурс в українській семіосфері. Образи і поетичні візії, створені поеткою, прокладають унікальний місток з «минулого в прийдешнє» (вислів Д. Гуменної). Посутньою домінантою пропонованої студії є вивчення у феномені Атени Пашко питомо античного єднання художнього образу-смислу з універсумом особистості автора. Ця дихотомічна єдність зафіксована в міркуваннях і спогадах сучасників про її непересічну особистість. Приділено увагу музикальності творів А. Пашко та їхньої суголосності з музикальністю поетики П. Тичини. Така суголосність має в основі середньовічно-барокову естетику музики українців Д. Бортнянського, А. Веделя та масштабні перспективи у ХХІ столітті. Особливою домінантою статті, яка визначає актуальні для сьогодення й перспективи світоглядно-поетичні універсалії є дискурс суголосностей між духовно-інтелектуальними феноменами В. Свідзінського, П. Тичини, В. Стуса та А. Пашко. Окреслений багатовимірний дискурс ще й досі становить terra incognita у філософсько-українознавчих та, зосібна, літературознавчих студіях. У статті зазначено, що світ ідей та дій А. Пашко як пасіонарної особистості є незвідано-перспективним полем і в контексті осмислення перспектив відродження Української держави та семіосфери державотворення як її світоглядної основи. У концептуальному зв’язку з цим вивчається ідейний світ А. Пашко, що постає в листуванні з чоловіком В. Чорноволом, аналітичних спогадах М. Коцюбинської, С. Кириченко, де філософсько-державотворчі домінанти «шестидесятників» потрактовуються як джерела поетики їхньої творчості та світобачення.

АҐНЄШКА КОРНЄЄНКО

Тетяна Лопушан — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У пам’ять про Друга і Науковця.

ПАРАПАТИЧ АНДРЕА. РЕГІОНАЛЬНІСТЬ УГОРСЬКОЇ МОВИ ТА СЕРЕДНЯ ОСВІТА. ФАКТИ, ПРОБЛЕМИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ. БУДАПЕШТ : TINTA, 2020. 136 с.

Катерина Дудич-Лакатош, Наталія Лібак — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

Рецензія на книгу.

ЗАКОНОМІРНОСТІ НОМІНАЦІЇ СУБСТАНТИВНИХ НАЙМЕНУВАНЬ БУДІВЕЛЬНОЇ СФЕРИ В СУЧАСНІЙ БІЛОРУСЬКІЙ МОВІ

Тетяна Бобрович — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано похідні найменування будівельної сфери в аспекті ономасіології. На основі зібраного мовного матеріалу було виокремлено кілька типів мовних одиниць: акціональний, об’єктний, локативний, кваліфікаційний. Зроблено висновок, що для кожного типу номінації характерні власні словотвірні моделі та дериваційні засоби. Аналіз засвідчив, що в будівельній сфері найбільш численним є акціональний тип найменувань, у якому представлено всі способи номінації.

МЕТАФОРИ КОХАННЯ В БІЛОРУСЬКОМУ ДИСКУРСІ ХХІ СТ

Альона Василевська — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано образні номінації кохання, що використовуються в сучасній білоруській прозі та журналістиці. Розкрито функціонально-стилістичну роль та семантику метафор у текстах білоруських авторів XXI століття. Аналіз метафор дає підстави визначити головні тенденції сучасного розуміння почуттів і стверджувати, що ставлення до кохання в суспільстві суттєво змінюється. Кохання перестає сприйматися як щось таємниче і незвичне, а розглядається як раціональний, продуманий процес підпорядкування іншій людині.

РОСІЙСЬКІ ЛЕКСИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ З ВІЙСЬКОВОГО ПОБУТУ В РОМАНІ «ТАБІРНА ПОШТА» ЛАСЛО ВАРІ-ФАБІАНА

Вільмош Газдаг, Олександр Кордонець — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

На Закарпатті, де компактно проживає угорська меншина, з угорським військовим мововживанням склалася така ситуація, що воно не функціонує ні як термінологічна лексика, ні як професійний жаргон у традиційному розумінні. Це пояснюється тим, що в армії офіційне спілкування відбувається винятково державною мовою. Відповідно закарпатські чоловіки-угорці засвоювали армійську термінологічну лексику залежно від часу служби або російською, або українською мовою. Через відсутність можливостей користуватися рідною мовою не можна стверджувати і про існування в період військової служби угорського армійського сленгу. Тож після демобілізації військові терміни, які з’являються у спогадах колишніх строкових службовців, через брак їхніх відповідників рідною мовою, замінюються вивченими під час служби слов’янськими елементами, що природно засвоюються і в закарпатських угорських говірках. У статті на прикладі написаного у формі спогадів художнього прозового твору зроблено спробу проаналізувати лексеми з армійського побуту, засвоєні закарпатськими угорцями.

ЗАКАРПАТСЬКА ОСВІТА КРІЗЬ ПРИЗМУ ДІАЛЕКТНОЇ АТТІТЮДИ

Катерина Дудич-Лакатош, Наталія Лібак — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У 2007–2008 роках було проведено анкетне опитування серед педагогів різних спеціальностей, які працюють у закарпатських школах з угорською мовою навчання. Усього було опитано 150 респондентів про їх ставлення до різних мовних варіантів, зокрема до діалектів. До анкетування було залучено 1490 учнів шкіл з угорською мовою навчання віком від 15 до 17 років.

2018 року було проведено повторне опитування, що допомогло з’ясувати, чи відбулися зміни в мовній аттітюді угорських педагогів Закарпаття. З’ясовано, чи стала їх думка більш рішучою, реалістичною або послідовною після офіційного впровадження принципу додаткового підходу у викладанні рідної мови, чи продовжувався той процес, позитивні зачатки якого спостерігалися під час опитування у 2008 році?

За допомогою редактора Google підготовлено онлайн-версію анкети, розповсюджено серед колег із проханням поширити її ще принаймні 1–2 особам. Соціолінгвістичне анкетне опитування було анонімним, оскільки досліджувалася суб’єктивна думка респондентів, відповідно їхні імена й не фіксувалися. На питання відкритого і закритого типу отримано відповідь від 100 вчителів різних спеціальностей. Відповіді зафіксовано в наявній базі даних SPSS, що одразу дасть змогу побачити зміни. Оприлюднено попередні результати цього опитування. З-поміж відповідей, отриманих на запитання відкритого типу, наведено лише дані 2018 року, порівняно їх із відповідями попереднього опитування. З’ясовано, що за 10 років ставлення закарпатських угорських педагогів до діалектів має позитивну динаміку. Під час заповнення анкети про мововживання та діалекти / говори більшою, порівняно з 2008 роком, стала частка відповідей, що вказують на застосування підходу, проєктованого офіційними навчальними програмами. Попри це у відповідях, що доповнюють позитивні статистичні дані, ще відчутні нотки колишніх підходів: мовну / діалектну свідомість значної частини респондентів не можна назвати чіткою, упевненою. Навіть у відповідях позитивного чи толерантного спрямування натрапляємо на чимало таких стереотипів, для подолання яких потрібно більше часу. Однозначним є висновок, що реформа викладання угорської як рідної мови дала і ще дасть позитивні результати. Для ще більшої результативності угорськомовній освіті на Закарпатті необхідно продовжувати рухатися в цьому напрямку.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МОВИ ТА РЕАЛЬНОСТІ

Ірина Качур — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті розглядається взаємний вплив мови та реальності. Питання, чи впливає мова на людське мислення, чи це реальність, яка визначає, що ми говоримо, є дуже суперечливим. Мова – це складна структура зі слів та граматичних правил, що врегульовують процес комунікації та дозволяють людям зрозуміти одне одного. За допомогою мови можна не лише висловлювати свої думки і досягати поставлених цілей, а й стати частиною соціуму. Вплив мови на наше мислення показано на прикладі формування слів чи вживання специфічної лексики, яка відображає поняття, властиві лише тій чи тій культурі. Реальність теж впливає на формування лексикону та відіграє важливе значення у становленні культури народу. Крім того, розглянуто значення граматичних категорій роду та часу для формування мовної картини світу. Категорія роду може обмежити людину у виборі прикметників для опису того чи того поняття, базуючись на належності того або того слова до чоловічого чи жіночого роду. Більш того, саме поняття часу відрізняється в різних мовах, залежно від цього мовець може виокремлювати різну інформацію у висловлюванні і використовувати для цього не лише граматичні структури, а й слова-маркери. Через таку різницю в мовних картинах світу і виникають культурні непорозуміння. Адже слід пам’ятати, що культура – це сукупність цінностей, моральних принципів, звичаїв і традицій народу, які знайшли своє відображення в мові. Також значну увагу приділено впливу вивчення як першої, так і іноземної мови на сприйняття людиною навколишнього світу. Вивчаючи нову мову, людина починає дивитися на світ крізь призму іншої культури. Отже, мова може впливати на людське сприйняття світу, але водночас і дійсність може визначати, що людина говорить.

НАДВІРНЯНЩИНА НА ЛІНГВІСТИЧНИХ КАРТАХ

Леся Кисляк — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано лінгвістичні карти АУМ та карти, укладені С. Бевзенком, Я. Закревською, Ф. Жилком, Я. Яновим, Т. Ястремською, описові праці дослідників говорів південно-західного наріччя, у яких репрезентовано говірки населених пунктів Надвірнянського району Івано-Франківської області. Зауважено, що дослідники обирали різну мережу говірок, що не дозволяло їм чіткіше провести демаркаційні лінії між гуцульськими, наддністрянськими, покутськими та бойківськими говірками. Звернено увагу, що демаркаційна лінія між говорами може сягати десятків чи сотень кілометрів.

Проаналізовано окремі власні карти лексико-семантичних явищ, які дозволяють чітко виокремити групи говірок – північну та південно-східну на території Надвірнянщини. Зауважено, що збільшення картографічних даних дозволить уточнити межі говорів, що контактують.

КОНТРАСТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІДІОМ У НІМЕЦЬКІЙ ТА УГОРСЬКІЙ МОВАХ

Ілона Лехнер — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

Предметом дослідження є аналіз образного значення в угорській та німецькій мовах. У дослідженні з позицій когнітивної лінгвістики на прикладі поняття «час» представлено інтерпретацію переносного значення в ідіоматичних висловах угорської та німецької мов. У ході контрастивного дослідження шукали відповіді на те, які співвідношення можна спостерігати між прямим і переносним значенням.

Проаналізовані угорські та німецькі ідіоми є мовними проявами концептуальної метафори ГРОШІ – ЧАС (ЦІННИЙ РЕСУРС). Дослідження має на меті обґрунтувати припущення, що в будь-якій мові абстрактне значення може бути виражене лише за допомогою переносного значення.

На першому етапі дослідження ми шукали можливі німецькі еквіваленти угорських виразів, відтак використовували пошукові системи в Інтернеті, а також одномовні словники та словники ідіом, щоб обрати найчастіше вживаний у німецькій мові вислів. На наступному етапі ми розглянули 1) форму, 2) пряме значення, 3) переносне значення, 4) концептуальну метафору ідіом в обох мовах, що могли бути однаковими або різними. Оскільки це різні мови, форми слів, очевидно, також різні. Зіставлено сформовані зразки, на основі яких зроблено висновки, що підтверджують те, що переносне значення є образним і в іншій мові.

АНАТОМІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕРЕКЛАДНІЙ ЛЕКСИКОГРАФІЇ 20–30 РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ (на матеріалі «Російсько-українського словника» 1924–1933 років)

Тетяна Мельник — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті здійснено комплексний аналіз особливостей відтворення української анатомічної термінології в загальномовних лексикографічних працях 20–30 років ХХ століття (на матеріалі «Російсько-українського словника» 1924–1933 років). Узагальнено основні підходи до опрацювання термінології на позначення анатомічних понять у перекладному академічному словнику. Для реалізації поставленої мети використано історіографічний метод (для вивчення мовних фактів з урахуванням історико-культурної ситуації) та описовий метод (для характеристики зібраного фактичного матеріалу).

СЛОВНИКОВА ДЕФІНІЦІЯ ЯК СПОСІБ ОБ’ЄКТИВАЦІЇ ЗНАНЬ ЕТНОСУ ПРО ЗНАРЯДДЯ ПРАЦІ

Ольга Молодичук — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті на матеріалі дефініцій лексикографічних праць різних років проаналізовано особливості об’єктивації знань етносу про знаряддя праці, доведено, що на словникових тлумаченнях лежить печать часу їх створення. Головні знаряддя праці у своїх конструкціях залишилися такими, якими вони були багато років тому, проте їх колись важливі для свідомості носія мови деталі втратили свою значущість, тому в сучасних дефініціях вони відсутні, оскільки нині немає необхідності в більш докладному тлумаченні цих історизмів. Порівняння тлумачень знарядь праці дає підстави говорити про те, як змінювалися уявлення про них у ході історичного розвитку суспільства.

Аналіз практичного матеріалу доводить, що існує обернено пропорційна залежність між структурою подання знань та її лексикографічним визначенням. Порівняння словникових статей, поданих у лексикографічних працях середини ХІХ – початку ХХ ст. та кінця ХХ – початку ХХІ ст., засвідчує «знаряддєвий» прогрес суспільства, де звичні для українців попереднього часового проміжку знаряддя праці потлумачено однослівно, бо не потребували додактових пояснень, тоді як лексикографічні праці, що репрезентують другий часовий проміжок, засвідчують подання в дефініції докладного опису того чи того знаряддя праці, оскільки ним, власне, нині послуговуються представники переважно старшого (зрідка середнього) покоління українців.

ЛЕКСИКА, ПОВ’ЯЗАНА З РЕЛІГІЙНИМИ ВЧЕННЯМИ ТА ВІРОСПОВІДАННЯМИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ХVІ–ХVІІІ ст.

Юрій Осінчук — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті на матеріалах українських історичних словників у діахронному аспекті досліджено лексику, пов’язану з релігійними вченнями, віросповіданнями та найменуваннями осіб за їх ставленням до тієї чи тієї релігії. Основну увагу звернено на етимологічний аналіз цих назв, який полягав передовсім у з’ясуванні їхнього семантичного етимона. Установлено, що генетично слова досліджуваної групи не є однорідними, оскільки до її складу входять різні за походженням лексеми (грецизми, церковнослов’янізми, латинізми, полонізми). Деякі лексеми виступають як стрижневі компоненти різних стійких і лексикалізованих словосполучень.

ЛЕКСИКА СТАРОБІЛОРУСЬКОЇ ДІЛОВОЇ ПИСЕМНОСТІ СЕРЕДИНИ XVI – XVIII ст.

Наталія Поліщук — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті узагальнено деякі результати вивчення словникового запасу старобілоруської ділової писемності середини XVI – XVIII ст. щодо його тематичної характеристики, поповнення, стилістичного та жанрового розподілу, представлення в ньому слів іншомовного (латинського) походження; також запропоновано напрямки для подальшого використання результатів дослідження.

АТРИБУТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НЕБЕСНИХ СВІТИЛ У СЕРЕДНЬОПОЛІСЬКИХ ВІРУВАННЯХ

Антоніна Плечко — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано атрибутивні характеристики небесних світил: сонця, місяця та зірок у середньополіських віруваннях на основі діалектних текстів, що є цінним автентичним матеріалом для реконструкції традиційної духовної культури. Подано класифікацію атрибутивів і здійснено аналіз метеорологічних, кольористичних, сакральних, темпоральних означень та інших груп; досліджено антонімічні та синонімічні зв’язки атрибутивів. Зібраний матеріал лише частково відображає характеристику небесних світил у середньополіських говірках як одного з компонентів мовної картини світу, тому й інші засоби відображення номінації сонця, місяця та зірок потребують докладного дослідження.

ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ЛІРИКИ О. ПИСІНА

Людмила Прохоренко — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

Статтю присвячено одному з важливих питань філології – аналізу лінгвістичних засобів творення поетичних образів у творах О. Писіна – одного з найвидатніших білоруських поетів другої половини ХХ століття. Частковий лінгвістичний аналіз дав багатий матеріал для визначення ролі епітетів, метафор, різних образних значень слова в поетичному контексті. Також звернено увагу на точні описові вислови, лаконізм і зміст, місткість і крилатість поезій О. Писіна.

Метою дослідження є з’ясування місця поетичного слова в контексті, його значення у змісті вислову, природи цього значення, семантичної сумісності з іншими словами тощо; на прикладі окремих віршів простежено пошук автором потрібного слова для найбільшої смислової точності та образності виразу. Для досягнення мети використано описовий метод і метод контекстуального аналізу.

Зміст проаналізованих віршів О. Писіна, характер їх лінгвістичної інтерпретації надзвичайно важливі з точки зору виховання в учнів (студентів) почуттів громадянськості, патріотизму та інших позитивних рис особистості.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА СИСТЕМА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В НОВІТНЬОМУ ДИНАМІЧНОМУ ПРЕДСТАВЛЕННІ

Микола Степаненко — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті проаналізовано з позицій інтра- й екстралінгвальності найновітніші зміни, що відбулися в лексико-семантичному ладі української мови в чітко окреслений період – 2020 рік. Виокремлено лексичні новотвори, установлено їхню мотивувальну базу, семантичний обсяг, лексико-граматичну природу, дериваційні та синтагматичні зв’язки. Виняткову увагу приділено пропріативним одиницям, зокрема тим, базою творення яких є онім Зеленський. Схарактеризовано інноваційні структури, що постали за зразком наповнених соціальним змістом лексичних словосполучень, які переживають процес термінологізування. Удокладнено описано вираз «какая разница» в проєкції на його семантизацію, граматикалізацію, фразеологічність, аксіологічний потенціал, семантико-синтаксичну специфікацію, словотвірні можливості. Проінтерпретовано в аспекті інноваційності лексеми водомор та велюр, вияскравлено конститутивні властивості останнього, які стосуються його лексико-семантичної, синтагматичної природи.

ГАЛУЗЕВА ЛЕКСИКА ЯК ЧАСТИНА РЕЄСТРУ «СЛОВНИКА МОСКОВСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО» ВІКТОРА ДУБРОВСЬКОГО

Людмила Томіленко — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

Статтю присвячено дослідженню української галузевої лексики, зафіксованої у «Словнику московсько-українському» (1918 р.) В. Дубровського. Відбір її здійснено за допомогою спеціально створеної програми. Підраховано й подано приблизну кількість усіх маркованих одиниць. З’ясовано характерні особливості фахових слів у досліджуваній праці, зроблено порівняння із сучасними відповідниками.

СИНТАКСИЧНА Й СЕМАНТИЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ ДІЄСЛІВ: ДІАЛЕКТ VS ЛІТЕРАТУРНА МОВА

Олена Холодьон — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті порушено проблему реалізації синтаксичної і семантичної валентностей дієслова в діалектній і літературній мовах, зокрема зафіксовано редукцію прийменника на в конструкції С^|векар ме^|не л’уба^|ваўс’а, синтаксичний локалізм – конструкція ^|ноде ^|буд’еш, транспозицію стану і зміну діатези на тлі синтагматики в конструкціях Йа ^|пасʼ:а ← Йа пас ^|конеĭ зі збереженням активності суб’єкта дії, розширення репертуару значень у конструкціях Йа на ^|конʼах ро^|биў, Йа ^|кʼінʼми ро^|биў ‘пасти коней’, Га^|моним на ўс’у ^|губу негат. ʻговорити багато діалектною мовою’, ^|Баби мужи^|ком ба^|лакайутʼ ʻговорити грубим голосом (про жінку)ʼ на тлі літературної мови. Використання корпусу (ГРАК-10) допомогло встановити функціонування відповідних зафіксованим у говірках конструкцій у літературній мові.

КОЛЬОРОНІМИ І ЛЮКСОНІМИ ЯК ЗАСІБ ТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ ОБРАЗНОСТІ В ІСТОРИЧНІЙ ПРОЗІ О. ІПАТОВОЇ ТА В. КОРОТКЕВИЧА

Михайло Шевченко — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті досліджено кольорову та світлову лексику, за допомогою якої автори створюють образну систему художнього тексту. Це універсальний інструмент для створення образно-експресивної характеристики етнокультурного простору. Використання кольоронімів і люксонімів в історичній прозі авторів, їх лінгвістична інтерпретація свідчить про індивідуально-авторську специфіку сприйняття кольорів письменником та про адекватний асоціативний зв’язок кольорових комбінацій, що виникають у читача.

ГЕРМАНІЗМИ ТА ЇХ АДАПТАЦІЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ЛЕКСИКИ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕР)

Надія Шеверун, Галина Лейцюсь, Ярослава Мозгова — Mon, 31 May 2021 00:00:00 +0000

У статті на матеріалі соціально-політичної сфери та сфери економіки визначено роль і місце іншомовних запозичень у лексичному складі англійської мови. Установлено, що роль запозичень (borrowings, loan-words) у різних мовах неоднакова і залежить від конкретних умов розвитку кожної мови. Відсоток запозичень в англійській мові є значно вищим, ніж в інших мовах. В англійській мові, порівняно з іншими мовами, була можливість запозичувати іншомовні слова безпосередньо: спочатку з іноземними завойовниками, які постійно змінювали один одного на Британських островах, а пізніше завдяки торговій експансії та колонізаторській активності самих англійців.

Доведено, що запозичені слова, які закріпилися в мові, не завжди витісняють відповідні питомі слова. Викликані ними зміни у словниковому складі можуть проявитися в стилістичному перегрупуванні чи в розмежуванні значень.

Встановлено, що сучасний англійський словниковий склад протягом багатьох століть змінювався, доповнювався і нині має у своєму арсеналі безліч слів, що впливали на формування вокабуляру. Але, незважаючи на це, англійська мова не стала «гібридною» і в жодному разі не втратила своєї самобутності.

Розкрито, що лексика кожної національної мови – своєрідна система, що, історично склавшись, відображає багатовіковий досвід спілкування людей певного етномовного колективу і пізнання ними довколишньої дійсності. Лексичні одиниці кожної мови, а в цьому разі – германізми англійської мови соціально-політичної сфери – мають складну семантичну структуру, в якій можна виявити різнорідну інформацію.

Доведено, що англійська мова, запозичуючи слова з інших мов, не втратила своєї своєрідності. Вона, навпаки, збагатилася найкращими мовними елементами, які запозичала впродовж усіх періодів свого розвитку. Англійська мова не була обмежена рамками і при цьому не втратила свого «обличчя»; вона залишилася мовою германської групи разом з усіма характерними рисами, властивими їй протягом усіх періодів розвитку; і ті зміни, яких вона зазнала у зв’язку із запозиченнями, лише збагатили її словниковий запас.