Філологічний часопис

Фразеологічний портрет Харківщини

Катерина Глуховцева — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У рецензії подано аналіз компонентного складу фразеологічних одиниць праці А.А. Сагаровського «Фразеологічний словник Центральної Слобожанщини (Харківщини)» (Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2024. 436 с.). Рецензентка доводить, що послідовне вивчення фраземіки різних ареалів України сприяє заповненню лакун, що виникають внаслідок неповноти просторових свідчень, збагачує діалектну фразеографію новим фактичним матеріалом, уточнює й конкретизує теоретичні питання діалектного фразеотворення, актуалізує практичні питання фіксації та подання у словнику великого за обсягом фразеологічного матеріалу. Вивчення компонентного складу фразеологізмів, зокрема репертуару образних конкретизаторів стійких сполучень слів, створює можливості для аналізу соматичного, предметного, фітоморфного, зооморфного та інших кодів у просторі етномакрокоду духовної культури. Опис цих культурних кодів проливає світло на ментальність народу. У Словнику А. Сагаровського найбільшу фразеопродуктивність мають соматизми, орнітономени, назви спорідненості та свояцтва, зоономени. Природно, що в усному мовленні поширені фразеологізми з просторіччями і вульгаризмами. Загалом фразеологізмів зі словом голова виявилося найбільше. Репертуар антропонімів, що функціонують у складі фразеологізмів, свідчить про певні особливості соціалізації особистості в ареалі у зв’язку з узвичаєними традиціями поведінки, усталеними нормами (стереотипами) співжиття і спілкування. У Словнику виявлено 62 антропоніми, що виконують функцію образних конкретизаторів у стійких сполученнях слів. Значна частина їх надає висловлюванню пейоративної конотації, а самі стійкі сполучення слів акцентують увагу на негативних рисах характеру. Найбільшою фразеопродуктивністю позначені імена Хома, Маша / Машка, Христя. Окремі антропоніми можна розглядати як прецедентні тексти, адже мотивами уведення їх до стійких сполучень слів стали твори художньої літератури: Для стилістичної диференціації фразеологізмів А. Сагаровський використовує низку ремарок. Усе це дає підстави говорити про створення фразеологічного портрету ареалу шляхом системного упорядкування його словника.

Психолінгвістична динаміка мовної ситуації в закладах дошкільної освіти міста Києва (2023–2024 рр.)

Анастасія Гасанова-Лебедєва — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати другого етапу авторського психолінгвістичного дослідження мовної ситуації в закладах дошкільної освіти міста Києва, проведеного упродовж 2023–2024 рр. Робота є продовженням попередньої наукової розвідки (2024), у якій було зафіксовано вихідний стан мовного середовища дошкільників столиці. Метою дослідження є виявлення тенденцій поступових мовних трансформацій у комунікативному середовищі дітей, зумовлених соціокультурними змінами та впровадженням державної політики українізації, а також аналіз психолінгвістичних і нейропсихологічних чинників, що впливають на мовну адаптацію в дошкільному віці. Методологічну основу становить авторська інтегративна методика, що поєднує лінгвістичний, психологічний і нейропсихологічний підходи. Дослідження охоплює анкетно-опитувальні, поведінкові та спостережувальні параметри мовної взаємодії дітей у природному комунікативному середовищі. Результати засвідчили еволюційний, перехідний характер мовних процесів: поступове зростання питомої ваги української мови, скорочення частки російськомовного спілкування та посилення ролі суржику як тимчасової адаптаційної форми під час переходу до україномовного середовища. Це свідчить про етап стабілізації мовної поведінки, у межах якого українізація комунікативного простору відбувається через проміжні мовні коди.

Робота має наукову новизну, оскільки вперше демонструє психолінгвістичні закономірності поступової мовної адаптації дошкільників у короткочасній лонгітюдній перспективі (2023–2024 рр.) та підтверджує валідність авторської методики аналізу мовного середовища.

Діалект як інструмент конфесійного стилю: межі можливостей (на матеріалі послання А. Шептицького «До моїх любих Гуцулів!»)

Мирослава Гнатюк — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

Здійснено комплексний мовознавчий аналіз послання А. Шептицького «До моїх любих Гуцулів!» (1900 р.). Досліджено характерні прояви гуцульського вокалізму та консонантизму; виявлено діалектні форми словозміни; описано лексичний склад послання. Стверджено, що послання демонструє розширення можливостей побутування діалекту поза звичною сферою.

Особливості парцельованих конструкцій у романі «Фаріде» Ірен Роздобудько

Олена Дуденко, Ангеліна Замкова — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано структурні та функційно-семантичні особливості парцельованих конструкцій, зафіксованих у романі «Фаріде». Встановлено, що Ірен Роздобудько активно послуговується ними, і це свідчить про високу експресивність мови роману. Парцеляти підкреслюють важливу інформацію, передають емоції персонажів, сприяють мовній економії, полегшують сприймання контексту, великого за обсягом.

Концепт сон в українському мовному просторі (частина І)

Наталія Дяченко — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті представлений матеріал про особливості відображення концепту сон у мовній свідомості носіїв української мови. З’ясовано характеристики розгляданого концепту як наукового поняття та його системно-мовні ознаки в словниковому дискурсі. Експериментальним шляхом (через представлення результатів анкетування) зібрано й різнобічно схарактеризовано матеріал про лексичні вербалізатори концепту сон у мовній картині світу представників молодого покоління носіїв української мови.

На перетині традиційної та функційної граматики в історичній лексикографії: Словник дієслівної перехідності української мови XVI–XVII ст.

Ольга Заневич — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

Розвідку присвячено інтерпретації дієслівної перехідності в лексикографії, що продовжує цикл досліджень про дієслово в українській мові XVI–XVIІ ст.

Запропонований Словник дієслівної перехідності української мови XVI–XVI ст. репрезентує дієслово та його транзитивність залежно від контексту чи значення, засвідчуючи при цьому розвиток дієслівної семантики в українській мові XVI–XVII ст. На прикладі конкретних дієслів представлено структуру словникової статті, сформованої на основі теоретичних засад перехідності з погляду функційної граматики.

«Особлива дитина»: мовні засоби зображення «інакшости» в художньому дискурсі

Оксана Зелінська — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті на матеріалі художніх творів української літератури розглядаємо, як на мовному рівні відображено уявлення про «особливих» дітей, які мовні маркери фіксують сприйняття «інакшої» дитини. Матеріалом дослідження стали твори українських письменників В. Винниченка І. Франка, О. Гончара, Г. Тютюнника, С. Черкасенка, О. Сайко, О. Гридіна.

У художніх творах письменники зображують різні типи «інакших» дітей і подають їхні психологічні портрети, використовуючи лексику на позначення емоцій та емоційних реакцій, лексику на означення когнітивної діяльности.

Мовним втіленням стереотипу нормальности є займенник усі, усталені фрази усі діти як діти, як у людей, відповідно «Інший» – це не такий, як усі, «не нормальний».

Українські письменники описують поведінкові моделі, які властиві одноліткам, дорослим, включно з батьками, яка оприявнює їхнє сприйняття особливої дитини відповідно до вкорінених стереотипів «нормальности», серед них такі, як відчуженість, глузування, агресія і фізичне насильство. Ці моделі поведінки є проявом стигмації. У статті проаналізовано мовні засоби, які є виразниками стигми.

Відтворення в художньому тексті комунікативних практик засвідчує, що одним зі способів спілкування дорослих з «інакшою дитиною» є залякування і погрози, що зумовлено прагненням подолати незрозумілу незвичайність, яку здебільшого оцінюють як неслухняність.

Відмінність дитини від укорінених суспільних стереотипів «нормальности» на мовному рівні фіксують лексеми, об’єднані значенням «дивний»: дивак, дивний, дивакуватий, туман вiсiмнадцятий, пейоративи дурник, дурний. Крім констатації факту глузування, посміху, автори включають у тексти конкретні образливі номінації.

Лексико-граматичні особливості перекладу туристичних текстів

Олена Кобзар, Володимир Стеценко, Юлія Мацук — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто лексико-граматичні особливості перекладу англомовних туристичних текстів українською мовою, що є однією з форм рекламного дискурсу, основна мета якого – зацікавити потенційного споживача туристичних послуг і спонукати його до замовлення туру. Проаналізовано туристичні тексти, розміщені на англомовному вебсайті World Travel Guide, виявлено лексико-граматичні особливості їх перекладу українською мовою. Описано основні способи забезпечення стилістичної експресивності в процесі відтворення англомовного тексту, розглянуто граматичні перекладацькі трансформації.

Інструментарій маніпулятивного впливу в американському політичному дискурсі: прагмалінгвістичний ракурс

Максим Коровай — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено мовні механізми маніпуляції в американському політичному дискурсі на прикладі інавгураційних і міжнародних виступів Дональда Трампа. Аналіз здійснено з позицій теорії мовленнєвих актів Дж. Остіна та Дж. Серля, що дає змогу виявити і прямі, і непрямі форми впливу на адресата. Особливу увагу приділено функціюванню перформативів, комісивів, директивів, експресивів і констативів як інструментів реалізації маніпулятивних стратегій.

Семантико-стилістичні трансформації детермінованої лексики (на прикладі лексеми імунітет)

Зоряна Куньч — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті на основі аналізу цитат з лексемою імунітет досліджено її семантичні та стилістичні трансформації в публіцистичному стилі літературної мови. Встановлено, що термінологія органічно входить у публіцистичний контекст і сприяє найточнішому відтворенню мовної реальности. У разі появи нових семантичних нашарувань, метафоричних трансформацій, іронічного чи саркастичного навантажень детерміновані лексеми створюють нові, яскраві, оригінальні стилістичні засоби, посилюють емоційний вплив на читача, насичують текст експресією.

Інтертекстуальність у передмовах до українських стародруків кінця XVI–XVII ст.

Руслан Рахімов — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано інтертекстуальність у передмовах до українських стародруків кінця XVI–XVII ст., окреслено основні джерела інтертекстуальних елементів, їхню стильово-тематичну залежність. Описано основні моделі включення інтертексту до передмов, способи його паспортизації. Установлено, що іншотекстуальні вставки є одним з елементів формування та реалізації дискурсивної стратегії автора.

Запозичені назви осіб у професійно-виробничій царині в північноукраїнських пам’ятках XVI–XVII ст.

Валентина Титаренко — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У публікації виявлено й проаналізовано запозичені назви осіб на позначення професійно-виробничої лексики, зокрема зазначено, з яких мов вони проникали, через яке посередництво: переважна більшість слів сягають германських мов, до староукраїнської мови потрапляли через польське посередництво, про що свідчить фонетична й морфемна структура лексем. Чеського джерела сягає слово кухар. При характеристиці слів відображено варіативність у графічних записах слів іншомовного походження, особливості їх адаптації.

Основний масив аналізованих лексем на позначення професій було запозичено в українську мову протягом XVI–XVII ст., проте деякі слова іншомовного походження, як-от кухмистр, перейшли з попередньої мовної епохи. Хоч лексеми кухар і фурман не зафіксовані в ССУМі безпосередньо, імовірно, вони функціювали вже в XIV–XV ст., оскільки від них наявні похідні утворення: власна назва Коухаревци та стійке словосполучення фоурманскии воз. Згідно з даними «Словника української мови», лексеми грабар, кушнір, муляр, римар, слюсар, цехмістр, фурман, кухар зберегли свою семантику в українській мові без змін. Зазначимо, що деякі лексеми нині належать до маркованої лексики: фурман є застарілим, а римар – розмовним.

Значна частина цих запозичень перейшла до пасивного запасу через зникнення реалій, які вони позначали. Активне поширення і вживання цих слів у XVI–XVII ст. підтверджено наявністю похідних утворень і їхнім переходом у власні назви. Водночас ці лексеми зазнали мінімальних семантичних змін: лише слова кухмістр і слюсар розширили свої семантичні структури.

Важливо, що паралельно з цими запозиченнями в аналізований період функціювали питомі українські відповідники (наприклад, кухар – варник, грабар – копач, зекгармистръ – часовникъ, кушнір – замшник, фурманъ – возникъ), однак згодом їх витіснили слова іншомовного походження.

Діалектизми у збірці «Брат приїжджав» Ольги Павленко

Тетяна Тищенко, Ніка Кухаренко — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано фонетичні та морфологічні діалектизми, ужиті у збірці «Брат приїжджав» Ольги Павленко.

Зауважено, що діалектизми різних мовних рівнів, які функціюють у текстах творів, не потребують пояснення, оскільки цілком зрозумілі з контексту, і відображають сучасний стан говірки с. Бабанка Уманського району Черкаської області.

Послідовне вживання фонетичних та морфологічних діалектизмів у мовленні персонажів, рідше – в авторському, засвідчує статику багатьох мовних явищ у говірці с. Бабанка і підтверджене дослідниками східноподільських говірок в описових та лексикографічних працях.

Бурлескна метамовна комунікативна особистість. Нові реаліїї мережевого дискурсу

Ганна Труба — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати комплексного аналізу бурлескної метамовної комунікативної особистості (БмКО) у сучасному мережевому дискурсі в зіставленні з елітарною метамовною комунікативною особистістю (ЕмКО). Об’єктом дослідження є сучасний мережевий дискурс як середовище конструювання та реалізації комунікативних особистостей. Предметом дослідження виступає бурлескна метамовна комунікативна особистість у мережевому дискурсі, її структурно-функційні параметри та зумовлені ними комунікативні ефекти (залучення аудиторії, зміна фреймів інтерпретації, делегітимація/репозиціонування тощо) у порівнянні з ЕмКО. Мета дослідження полягає в теоретичному осмисленні й емпіричному моделюванні феномену БмКО та в розробленні критеріїв її відмежування від ЕмКО. Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання: термінологічно уточнити поняття БмКО; визначити теоретико-методологічну дискурсивну рамку; описати структурні, лінгвістичні, соціокультурні й психоментальні характеристики БмКО; зіставити їх із параметрами ЕмКО; окреслити етичні ризики (маніпулятивність, мова ворожнечі, приватність) і запропонувати рекомендації для подальших студій. Емпіричну базу становлять близько 40 000 текстів із 1000 акаунтів різних платформ (X/Twitter, Facebook, Instagram, YouTube, Telegram). Застосовано комплекс дискурс-аналітичних, прагмалінгвістичних, контекстуально-інтерпретаційних, мережевих і кількісних методів. У висновках обґрунтовано, що БмКО є новим, нестабілізованим типом мовної поведінки, який руйнує усталені культурні коди, експлуатує бурлеск, іронію, мовний хаос, акцентує матеріальний і глобалізаційний чинники, на противагу ЕмКО, що виконує нормоутворювальну й просвітницьку функції. Перспективи дослідження пов’язані з подальшою розробкою класифікації мережевих комунікативних особистостей, моделюванням їхніх дискурсивних стратегій та аналізом впливу бурлескних практик на формування нових мовних норм і етичних стандартів у цифровому середовищі.

Військовий соціолект у соціальних мережах: комунікативні стратегії та мовні моделі офіційного й неофіційного дискурсу

Лілія Харчук — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено аналізу комунікативних стратегій і мовних особливостей військового соціолекту в соціальних мережах. На матеріалі повідомлень офіційних і неофіційних каналів Збройних сил України виявлено провідні мовні моделі, стилістичні засоби та прагматичні функції цифрового воєнного дискурсу. З’ясовано специфіку гібридности стилів, роль метафорики, емоційних формул, мультимодальности та механізмів консолідації «ми»-спільноти.

Експресиви як засіб маніпуляції в заголовках новин на сторінках платформи «Ютуб»

Ірина Хлистун — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано роль експресивної лексики в заголовках медіа, її можливості впливу на масову аудиторію з метою маніпулювання свідомістю споживачів інформації. Дослідження заголовкових комплексів відеоконтенту теленовин дало змогу визначити експресиви маніпулятивного змісту таких тематичних груп: лексеми на позначення емоції страху та похідних понять – означень, дій, станів; лексеми, що є назвами воєнних реалій; лексеми, що виражають ознаки і стани високої інтенсивності; лексеми стилістично марковані (вжиті з переносними значеннями, жаргонні та просторічні слова); стилістичні фігури – повтори, градації; фразеологізми.

На основі аналізу було зроблено висновок, що експресиви в заголовках відеоновин викликають у глядачів емоції страху, занепокоєння, співчуття від сприйняття новин негативного змісту чи радість від позитивних новин, викликаючи відповідну емоційну реакцію і бажання дізнатися подробиці повідомлень. У такий спосіб відбувається маніпуляція бажанням потенційних глядачів споживати саме ці повідомлення.

Стилістично-прагматичні маркери неофіційної антропонімії в сучасному українському дискурсі

Вікторія Шиманська — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

Пропонована стаття продовжує низку праць, присвячених вивченню появи прізвиськ як об’єктів вторинної номінації, їхньої мотиваційної основи, структури, дериваційної специфіки та особливостей функціювання.

У статті проаналізовано прізвиська, які виникли після повномасштабного вторгнення і номінують вищих посадовців політичної еліти країни-нападниці. Акцентовано на конотативному компоненті та прагматичному аспекті цих вторинних номінацій.

Контраст у семіотичному вимірі: природа, типи та функції

Людмила Юлдашева — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано контраст як фундаментальний семіотичний механізм, що забезпечує впорядкування знакових структур та породження значень. Із позицій семіотики контраст постає як багатофункційний інструмент структурування тексту, маркування меж семіосфери та активізації інтерпретаційних процесів. Проаналізовано семіотичну природу контрасту, ґрунтовану на ідеях Ф. де Соссюра про диференційні ознаки та Ч. С. Пірса про тріаду знаків (іконічні, індексальні та символічні). Особливу увагу приділено розумінню контрасту як механізму кодування й декодування сенсів, який функціює завдяки опозиції та акцентує ключові смислові вузли тексту. Описано функції контрасту з позиції семіотики: дистинктивну, акцентуаційну, естетичну та герменевтичну. Контраст представлено як засіб генерації нових сенсів («вибух», за Ю. Лотманом), інструмент інтертекстуальної гри, маркер культурних меж і механізм оновлення культурних кодів.

Специфіка функціювання військової лексики в романі «Характерник» Василя Шкляра

Оксана Ющишина, Любов Дика — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто особливості функціювання військової лексики в історичному романі «Характерник» Василя Шкляра, зокрема з’ясовано її місце і роль в аналізованому творі. Проведене дослідження дало змогу згрупувати військові терміни в п’ять лексико-семантичних груп. Установлено, що вищу активність виявляють такі лексико-семантичні групи: військова лексика на позначення воїнів (31,25%), військова лексика на позначення зброї (21,88 %), військова лексика на позначення звань, чинів, посад (20,31 %), меншу – військова лексика на позначення людей (груп) супротивної сторони (17,18 %) і військова лексика на позначення споруд, приміщень тощо (9,38 %).

Матеріали до «Словника ойконімів Черкащини» (Г)

Ірина Гонца — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

Представлений цикл публікацій є фрагментом комплексного історико-етимологічного дослідження ойконімікону Черкаської області, що охоплює аналіз назв на літеру Г. Здійснено синхронно-діахронне вивчення семантичних, структурних і дериваційних особливостей ойконімів від їхніх перших фіксацій. Результати мають наукову цінність для поповнення загальнослов’янського топонімікону та є актуальними в контексті тотальної декомунізації / деросіянізації.

Образ жінки в детективній прозі Ірен Роздобудько (на матеріалі романів «Пастка для жар-птиці» («Мерці») та «Останній діамант міледі»))

Алла Віннічук, Віктор Крупка — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті окреслено образ жінки в романах «Пастка для жар-птиці» («Мерці») та «Останній діамант міледі» Ірен Роздобудько. Проаналізовано особливості образотворення жіночих персонажів у детективному жанрі авторки, який вирізняється поєднанням класичного детективу з українськими реаліями, глибоким психологізмом, грою із жанровими канонами, нестандартними пізнавальними елементами, зосередженістю на морально-етичних колізіях.

Простежено, як жінка долає життєві випробування, попри внутрішню невпевненість, слабкості й недоліки; означено, яких успіхів вона досягла, як себе зреалізувала. Акцентовано на сильних і слабких її сторонах, зокрема з’ясовано, до яких наслідків призвів той факт, що героїня стала свідком чотирьох злочинів. Охарактеризовано, як вона долала почуття страху та непевності, віднайшла своє кохання, як позбувалася мерців і наближалася до жар-птиці, що змінило її внутрішню потребу, допомогло набути нового соціального статусу, ролі. Окреслено, які фактори вплинули на переродження головної героїні, призвели до активності пошуку власного Я.

Образ жіночого персонажа з роману «Останній діамант міледі» увиразнений авантюрними пригодами, іронією, гумором та глибокими емоціями. Простежено складність його формування завдяки любовному трикутнику, позаяк її чоловіка кохає ще й її сестра. Проаналізовано, як гострий розум допомагає їй розплутувати складні головоломки та знаходити вихід із небезпечних ситуацій, як нестандартно мислить, аналізує факти, робить цікаві й цілком логічні висновки. Охарактеризовано, чого досягає аматорка-детектив попри життєві негаразди і навіть страждання, яким шляхом веде її ідеалістичний світогляд.

З’ясовано, що жінки-аматори з обох романів хоча й вирізняються зовнішньою привабливістю та жіночністю, однак наділені духовно-вольовими чоловічими рисами характеру: сміливістю, рішучістю, аналітичним мисленням, готовністю діяти в екстремальних ситуаціях.

Вияви олюднення мітологічних персонажів в елліністичній поезії (на матеріалі поетичних творів Каллімаха, Теокріта, Мосха та Біона)

Орислава Івашків-Ващук — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У поезії елліністичного періоду можна простежити тенденцію до наділення індивідуалізованими почуттями й емоціями традиційних мітологічних персонажів через активізацію наукового підходу до мітології. Олюднення разом із політично-хвалебним характером творів і несподіваними жанровими вподобаннями стає впізнаваною рисою стилю поетів-александрійців. Боги і герої, що є персонажами не лише канонічного епосу, зображуються у переживанні кохання, ревнощів чи страждання та навіть зазнають фізичних ушкоджень. Такий підхід можна розглядати як важливий спосіб зближення автора і читача. Матеріалом дослідження є поетичні твори малої форми, зокрема ідилії, епілії, гімни та вірші. У кожного автора олюднення богів та героїв виявляється по-своєму та у своєрідний спосіб і є унікальною рисою художньої літератури елліністичного періоду.

Апологія лицарства в реалізації концепту «героїчне» як специфічна риса міфопоетики роману «Тигролови» Івана Багряного

Лариса Йовенко, Тетяна Лопушан — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано специфіку трансформації категорії «героїчне» в контексті авторської апології лицарства як іманентної риси міфопоетики роману «Тигролови» Івана Багряного. Героїчне канонізує соціальну ідентифікацію людства та допомагає орієнтуватися і розвиватися згідно з тим чи з тим сценарієм. Героїчне є явищем, що водночас характеризується усталеною дією і має здатність оновлюватися впродовж віків.

У романі «Тигролови» концепт героїчного реалізований через міфопоетику мандрів, що втілює ідею шляху Лицаря в пошуках ідеалу, який символічно втілений в середньовічному лицарському епосі в образі Грааля. Однак мета цих мандрів полягає не у здійсненні лицарського обов’язку, а в здобутті особистої свободи. Це пояснюється рецепцією автором ідей модернізму, заґрунтованих на ніцшеанському комплексі надлюдини. Однак у міфопоетичному просторі роману ідеї Ніцше про надлюдину трансформовані очищенням від нігілістичного та антигуманного змісту і актуалізовані як ідеал нескореної пасіонарної особистості.

Міфологічним простором ініціації героя стає тайга – чужий світ, наповнений загрозами і випробуваннями у якому демонстрація героїчного – єдиний можливий спосіб виживання.

Система образів роману типова для міфологічного тексту. Вона цілісна ієрархічно організована, підпорядкована ідеї втілення не стільки реалістичних скільки архетипних сутностей та явищ, які мають символічне значення: Григорій Многогрішний – архетипне втілення Лицаря, Наталка – Прекрасної Дами, Денис Сірко – Мудреця-Характерника, Сірчиха – Велика Матір, Гриць Сірко – вірний товариш Лицаря, Медвин – Чорний Лицар-Антигерой, потяг з ув’язненими – Дракон-Змій – архаїчне абсолютне зло, яке має бути здолане Героєм, хутір Сірків – зачарований замок, тимчасовий прилисток, місце навчання героя, знайдений у тайзі мисливський ніж – «меч у камені» символічний предмет ініціації героя тощо. Вони є відображенням міфологічного світогляду, відображаючи синтетичний комплекс культурних уявлень притаманних європейському лицарському роману і українському фольклорному козацькому епосу про устрій світу, його історію та закони.

Сенсорне письмо й аромат як тригер пам’яті в діаспорному оповіданні «Аромат жасмину» Катерини Фріас

Наталія Поліщук — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено особливості сенсорного письма та роль аромату як тригера пам’яті в оповіданні «El aroma a jazmín» («Аромат жасмину») сучасної української письменниці Катерини Фріас, яка живе та творить в Іспанії. Аналіз зосереджено на системі чуттєвих образів – нюхових, зорових, слухових, дотикових і смакових, що формують емоційну атмосферу тексту й виступають засобом відтворення пам’яті, почуттів та ідентичності. Особливу увагу приділено нюховим асоціаціям, зокрема аромату жасмину, який слугує метафорою минулого й одночасно каталізатором творчості. У контексті діаспорної літератури твір Катерини Фріас розглянуто як приклад поєднання українських та іспанських культурних кодів, де сенсорна образність стає способом осмислення досвіду еміграції, втрати, адаптації та пошуку «свого» в іншому просторі. Акцент зроблено на інтеркультурних мотивах, психології пам’яті та автописьмі як формах саморефлексії сучасного автора. Також порушується тема війни, яка постає тлом і проявляється крізь деталі в художньому тексті. У статті наголошено на важливості дослідження літератури української діаспори як невіддільної (частина/ознака) частини сучасного українського літературного процесу.