Веллс – Замятін. Замятін – Веллс. Дві антиутопічні візії, один цивілізаційний рефлекс
DOI:
https://doi.org/10.31499/2415-8828.2.2020.220623Ключові слова:
утопія, антиутопія, революція, більшовизм, цивілізація, ідеологія, Євгеній Замятін, Герберт Джордж ВеллсАнотація
Предметом аналізу статті є два важливі антиутопічні романи, написані у двадцяті роки XX століття – «Люди як боги» Герберта Джорджа Веллса (1923) і «Ми» Євгенія Замятіна (1924). Ці бачення розвитку суспільства, сформованого за новою моделлю, створеною в іншій політичній реальності, виражають стурбованість їх авторів ситуацією в Європі після закінчення Першої світової війни. Автори роздумують про кризу західної цивілізації і ставлять питання про формування нової людини, що стане результатом соціальної інженерії та далекосяжного процесу уніфікації. Стаття розкриває широкий спектр інтерпретацій обох романів у контексті розвитку суспільно-політичної думки, історичної ситуації, а також перетинів із класичними зразками прози утопічного, сформованої на межі XVI і XVII століть (Томмазо Кампанелла «Місто Сонця», Томас Мор «Утопія»).
Роман Герберта Джорджа Веллса репрезентує роздуми автора, пов’язані з тривогою за зміни, які відбувалися в англійському суспільстві та європейської цивілізації в перші міжвоєнні роки. Це позначилося на всепоглинаючому страху письменника перед майбутнім, технологічними перетвореннями і тоталітарними ідеологіями, що зароджувалися в той час. Питання про більшовицьку революцію та її наслідки, навпаки, стали відправною точкою для роздумів над «Ми» Євгенія Замятіна. Крім того, роман є своєрідною дискусією російського прозаїка з концепцією соціальної гомогенізації, що виключає ідею індивідуального буття людини як особистості.
Порівняння двох антиутопічних бачень дозволило не лише визначити їхні відмінності, але передусім визначити спільні для обох письменників точки дотику та цивілізаційне відображення. Це також відкрило нові можливості для їх сучасного прочитання та вбудовування в антиутопічну (дистопічну) тенденцію прози.Завантаження
Посилання
Całek, A. (2014). Ludzie jak bogowie: koncepcje «człowieka przyszłości» w utopiach i antyutopiach od Herberta George’a Wellsa do Margaret Atwood. [In:] Olimp – ideał, doskonałość, absolut. Kraków, ss. 413–429.
Cioran, E. (1997). Historia i utopia. Warszawa, 212 s.
Citkowska-Kimla, A. (2016). Literatura a idee społeczno-polityczne. Refleksje wokół twórczości Herberta George’a Wellsa, [In:] Konstytucjonalizm, doktryny, partie polityczne: księga dedykowana Profesorowi Andrzejowi Ziębie. Kraków, s. 181–193.
Filipowicz, S. (2006). Historia myśli polityczno-prawnej. Gdańsk, 417 s.
Fukuyama, F. (2008). Koniec człowieka. Konsekwencje rewolucji biotechnologicznej. Kraków, 312 s.
Gildner, A. (1993). Proza Jewgienija Zamiatina. Kraków, 146 s.
Harari, Y. N. (2017). Sapiens. Od zwierząt do bogów. Warszawa, 528 s.
Judt, T. & Snyder, T. (2013). Rozważania o wieku XX. Poznań, 447 s.
Lem, S. (1970). Fantastyka i futurologia. Kraków, t. I, 294 s.
Maj, K. M. (2014). Eutopie i dystopie. Typologia narracji utopijnych z perspektywy filozoficznoliterackiej. [In:] Ruch Literacki, z. 2 (323), ss. 154–174.
Maj, K. M. (2017). La vendita del fumo. Izolacjonizm, szczęście i doskonałość w światach eutopijnych. [In:] 50 twarzy popkultury. K. Olkusz (red.). Kraków, ss. 131–161.
Niemojowska, M. (1987). Pochwała utopii. Szkice historyczno-literackie. Warszawa, 284 s.
Sałajczykowa, J. (1988). Z problematyki eksperymentu literackiego w rosyjskiej/radzieckiej prozie lat dwudziestych: powieść E. Zamiatina «My» jako utopia odwrócona. [In:] Studia Rossica Posnansiensia, № 1, ss. 91–105.
Wells, H. G. (1994). Ludzie jak bogowie. Warszawa, 315 s.
Zamiatin, E. (1989). My. Warszawa, 182 s.
Zgorzelski, A. (1980). Fantastyka. Utopia. Science fiction. Ze studiów nad rozwojem gatunku. Warszawa, 203 s.
Давыдова, Т. (1991). Евгений Замятин. Москва, 64 с.
