АТЕНА ПАШКО. НЕЗВИЧНІ ДУМКИ ПРО НЕЗВИЧАЙНІ СВІТОГЛЯД ТА ПОЕЗІЮ ПАСІОНАРНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У пропонованій статті окреслюється багатоаспектна семіосфера осмислення світогляду і поетики яскравого творця образного слова другої половини ХХ – початку ХХІ століття – Атени Пашко. В універсумі її особистості органічно поєднуються глибинна вкоріненість у загальноєвропейський світоглядно-естетичний дискурс із питомою потребою та вмінням актуалізувати цей дискурс в українській семіосфері. Образи і поетичні візії, створені поеткою, прокладають унікальний місток з «минулого в прийдешнє» (вислів Д. Гуменної). Посутньою домінантою пропонованої студії є вивчення у феномені Атени Пашко питомо античного єднання художнього образу-смислу з універсумом особистості автора. Ця дихотомічна єдність зафіксована в міркуваннях і спогадах сучасників про її непересічну особистість. Приділено увагу музикальності творів А. Пашко та їхньої суголосності з музикальністю поетики П. Тичини. Така суголосність має в основі середньовічно-барокову естетику музики українців Д. Бортнянського, А. Веделя та масштабні перспективи у ХХІ столітті. Особливою домінантою статті, яка визначає актуальні для сьогодення й перспективи світоглядно-поетичні універсалії є дискурс суголосностей між духовно-інтелектуальними феноменами В. Свідзінського, П. Тичини, В. Стуса та А. Пашко. Окреслений багатовимірний дискурс ще й досі становить terra incognita у філософсько-українознавчих та, зосібна, літературознавчих студіях. У статті зазначено, що світ ідей та дій А. Пашко як пасіонарної особистості є незвідано-перспективним полем і в контексті осмислення перспектив відродження Української держави та семіосфери державотворення як її світоглядної основи. У концептуальному зв’язку з цим вивчається ідейний світ А. Пашко, що постає в листуванні з чоловіком В. Чорноволом, аналітичних спогадах М. Коцюбинської, С. Кириченко, де філософсько-державотворчі домінанти «шестидесятників» потрактовуються як джерела поетики їхньої творчості та світобачення.