Модерністська інтерпретація образу сонця в європейській літературі кінця XIX – початку XX ст.

Анотація

Статтю присвячено з’ясуванню семантичного та асоціативного потенціалу лінгвокультуреми сонце в європейській художній літературі. Дослідження здійснено за декількома напрямками: а) на матеріалі текстів європейських та українських авторів початку ХХ ст. виявлено семантико-стилістичні особливості лінгвокультуреми сонце; б) розглянуто смислову структуру тексту через проекцію цього образу на контекст; в) охарактеризовано модерністські особливості інтерпретації образу в європейській літературі початку ХХ ст. У роботі було застосовано компаративний шлях аналізу, що дало змогу виявити спільне та відмінне в інтерпретації образу, розкритті його глибинного змісту. Сучасне мовознавство визначає поняття мовного етноцентризму. Він стає тлом розвитку етносу як самобутнього явища, виступає об’єднавчим першопочатком кожного окремого народу, маркером національної мови, традицій, культури. Етнічну самобутність будь-якої мови ґенетично визначають найрізноманітніші чинники: умови географічно-кліматичного оточення (природний ландшафт, підсоння, стихійні явища, флора, фауна), історико-соціальні фактори (господарська діяльність, рід занять, стосунки з сусідами, суспільно-політичні форми), ментально неповторні риси національного характеру. Ці особливості знаходять відображення в художній літературі, ними позначено художню інтерпретацію образу сонця.