Екзистенційна сутність експериментаторської сучасної української прози: «ДНК» (Сергій Жадан, Юрій Винничук, Ірена Карпа, Фоззі, Андрій Кокотюха, Володимир Рафаєнко та Макс Кідрук)

Анотація

Однією з характерних ознак сучасної української літератури є її новаторські пошуки на всіх рівнях – жанрово-тематичному, мовно-стилістичному тощо. Предметом наукової розвідки є експериментаторський проєкт (антологія, сімейна сага, роман у новелах) «ДНК», авторами якого стали семеро самобутніх, не схожих між собою авторів – Сергій Жадан, Юрій Винничук, Ірена Карпа, Фоззі, Андрій Кокотюха, Володимир Рафаєнко та Макс Кідрук.

Об’єктом нашого дослідження є жанрово-стильова та ідейно-тематична характеристика кожної новели та їх ідейно-смислової цілісності. Зважаючи на ідіостиль кожного з авторів, ми здійснили пообразний аналіз героїв: їх світогляду, поведінки, мрій, мови.

У ході дослідження можемо констатувати, що хронотоп подій, мова, стилістичні й жанрові особливості – усе спрямоване на всеохопне розкриття життя України й українців на піках історії. Саме антропологічний принцип аналізу цих творів має бути вихідним сьогодні і зараз, коли не лише наша країна, а загалом людство перебуває в ситуації гуманітарної катастрофи. Проблема всіх часів і народів полягає в небажанні дослухатися до художнього слова, до намагання митців (інтуітивного, підсвідомого, а подеколи й конкретно орієнтованого) змусити своїх сучасників задуматися над конкретними цінностями й пріоритетами, особистими й національними, враховуючи досвід минулих поколінь. Ми переконані, що поява «ДНК» зумовлена саме такою конкретною екзистенційною необхідністю – потребою в переосмисленні нами уроків історії з належними висновками.