Гріхопадіння і фатум у романі Іштвана Сіладі «Камінь у сухому колодязі»

Василь Чордаш

doi:10.31499/2415-8828.2.2021.246099

Автор(и)

Василь Чордаш Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II, Україна https://orcid.org/0000-0002-6599-2683

DOI:

https://doi.org/10.31499/2415-8828.2.2021.246099

Ключові слова:

ксенологія, культурологія, літературознавство, роман, угорська література ХХ ст.

Анотація

У статті проаналізовано найвідоміший роман Іштвана Сіладі «Камінь у сухому колодязі» з акцентуванням уваги на концептах «гріхопадіння» та «фатуму». Роман письменника, що проживає в Трансільванії (сучасна Румунія), є одним із центральних творів усієї угорської літератури. Головний персонаж твору – Ілка Сенді постає перед такими етичними дилемами, які можуть тлумачитися у руслі сучасних напрямів культурології, зокрема і крізь призму ксенології. Тож у центр статті поставлено питання: як спотворюють особистість суспільний режим і докори совісті? Як Ілка Сенді стала чужою в середовищі, в якому виросла? Використовуючи які поетикальні засоби, мотиви, особливості хронотопу, автор репрезентує долю дівчини у ХХ столітті?

У першій частині статті зроблено огляд історії дослідження твору, його оцінок у критиці та літературознавстві. Важливо відзначити, що у ХХ столітті історія власне угорської літератури та історія закордонної угорської літератури розвивалася різними шляхами – твори передавали різний досвід, мали свої особливості поетики. Загалом у критиці можна виокремити три читацькі стратегії, або власне стратегії канонізації: перша акцентувала на соціологічних аспектах; друга зосереджувалася на поетиці роману та його ідейно-художньому змісті. Натомість у 2000-х роках вималювалася інша стратегія, яка розглядає роман крізь призму культурології. Саме в руслі цієї третьої стратегії ми рухаємося в нашій статті.

Також у публікації зроблено спробу пов’язати відчуження головної героїні Ілки Сенді, розпад (мультиплікацію) її власного «я» з пережитими нею в молодості травмами. Гріхопадінню (вбивству) передував такий досвід, який наратор розкриває на сторінках роману пізніше. У кінці статті ми розглядаємо смерть Ілки Сенді крізь призму минулого її родини: дівчина помирає, роблячи виклик долі. Свій гріх вона може спокутувати тільки смертю.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Василь Чордаш, Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II

викладач кафедри філології Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ; аспірант Дебреценського університету

Посилання

Baránszky, J. L. (1977). Töprengés a regényről. [In:] Új Írás, № 9, 86–95. o.

Bertha, Z. (1994) Az első Forrás-nemzedék. [In:] Bertha, Z. Gond és mű, Tanulmányok az erdélyi magyar irodalom köréből. Budapest, 241 o.

Bertha, Z. & Görömbei, A. (1983). A hetvenes évek romániai magyar irodalma, Budapest, 156 o.

Freud, S. (1998) A kísérteties [In:] Bókay, A. & Erős F. [ed.] Pszichoanalízis és irodalomtudomány, Budapest, 65–82. о.

Kristeva, J. (2010). Önmaga tükrében idegenként, Budapest, 216 o.

Márkus, B. (2005). Remekművek világa, Pillantás Szilágyi István pályájára. [In:] Forrás, № 2, 42–45. o.

Márkus, B. (2018). Szilágyi István. Budapest, 416 o.

Maszárovics, Á. (2010). „Bimbózni kezd a törötktubarózsa, s maholnap elnyílik a fehér liliom” (Nő és test Szilágyi István Kő hull apadó kútba című regényében). [In:] Új Forrás, № 1, 63–73. o.

Mester, B. (2004). Hatalom, ember, technika Szilágyi István prózájában, Budapest, 284 o.

Schein, G. (2010). Az irodalom társadalmi funkciójának változásai 1948 és 1956 között. [In:] Gintli, T. (ed.) Magyar irodalom. Budapest, 1096 o.

Szilágyi, I. (1980). Balladás-keserves ámokfutás, Megjegyzések a Kő hull apadó kútba filmezéséhez. [In:] Alföld, № 10, 45–57. o.

Szilágyi, I. (2008). Kő hull apadó kútba. Budapest, 382 o.

Szirák, P. (1998). Példázatok a szabadság nélküli rend fokozatairól (A Szilágyi-olvasás). [In:] Szirák, P. Folytonosság és változás, A nyolcvanas évek magyar elbeszélő prózája. Debrecen, 98–104 o.

Takács, M. (2018). Sebek és szavak, Traumakultúra, traumairodalom. Budapest, 230 o.

Waldenfels, B. (2005). A normalizálás határai, Tanulmányok az idegen fenomenológiájáról. Budapest, 350 o.

Wierlacher, A. (1985). Mit anderen Augen oder: Fremdheit als Ferment, Überlegungen zur Begründung einer interkulturellen Hermeneutik deutscher Literatur. [In:] Wierlacher A. [ed.] Das Fremde und Das Eigene, Prolegomena zu einer interkulturellen Germanistik. München, p. 3–28.