Проблеми жіночої емансипації в новелістиці Ореста Авдиковича: текст і контекст

Анотація

У статті розглядаються джерела авторського інтересу та особливості інтерпретації феміністичного суспільного дискурсу в новелістиці Ореста Авдиковича, західноукраїнського письменника-модерніста другого плану, чия творчість належить до досить нетривалого проміжку помежів’я ХІХ – ХХ століть.

Авторка підкреслює, що соціально-політичні чинники розвитку українського жіночого руху в західноукраїнських землях уже знайшли досить широке висвітлення в українському гуманітарному науковому просторі. Орест Авдикович – педагог і активний громадський діяч, автор кількох збірок оповідань («Поезія і проза» (1899), «Нетлі» (1900), «Метелики» (1900), «Демон руїни» (1901) «Моя популярність та інші оповідання» (1905)), у своїй прозі звертався до різноманітних актуальних проблем українського суспільного життя, не відмовляючись при цьому від руху в сторону декадентської стилістики. Однак звернення письменника до гендерної проблематики зумовлене не лише його громадянською позицією, але й особистими мотивами. Його дружина Климентина Авдикович-Глинська була активною учасницею жіночого руху, а після смерті чоловіка стала більш відомою завдяки своїй комерційній, меценатській та феміністській діяльності, заснувавши фабрику солодощів «Фортуна» в Перемишлі (пізніше – «Фортуна Нова» у Львові), яка стала одним з підрозділів сучасного «Світоча».

До розгляду особливостей втілення феміністичної проблематики було обрано кілька новел письменника зі збірки «Моя популярність та інші оповідання». Особливий інтерес у статті надається аналізу характеру авторської рецепції становища української жінки в містечковому галицькому середовищі межі ХІХ – ХХ століть та проблемі жіночої емансипації з погляду чоловіка.

Аналіз текстів письменника зі збірки «Моя популярність та інші оповідання» дозволяє стверджувати, що у новелістиці Ореста Авдиковича виявилася загальна тенденція пробудження інтересу до феміністичної проблематики, що стала важливою складовою становлення української модерни. Непослідовність і обережність автора у своїх поглядах на питання руйнування патріархальної традиції унаочнює особливості перебігу процесу модернізації суспільної свідомості в Галичині межі ХІХ – ХХ століть.