Світлини із сімейного архіву як джерело дослідження мовного оформлення весільного обряду

Анотація

У статті з’ясовано роль світлин із сімейних архівів як джерела для дослідження весільної обрядовості, її номінації та народних вірувань, пов’язаних із одним із головних родинних обрядів. Зауважено, що фото – важливі джерела для багатоаспектних лінгвістичних, етнографічних, культурологічних, історичних досліджень, оскільки є документами своєї епохи, які сприймаються сучасниками як такі, що надають достовірну інформацію. Підкреслено, що для докладного опису етапів, номінації весільного обряду та прикмет і повір’їв, з ним пов’язаних, дослідники, як правило, використовують докладні питальники, проте найкраще явища всіх мовних рівнів говірки фіксують у суцільних текстах, які виникають у спонтанних або в тематичних розповідях. Розгляд світлини викликає позитивні емоції в мовця і сприяє викладу оповіді-спогаду, для якої властиві маркери часового шару «раніше» (тоді, в те времйа, колись так було, зара не так), мовні штампи, фонетичні, лексичні, граматичні риси, синтаксичні конструкції, фразеологізми, характерні для говірки, яку репрезентує оповідач.

Джерелами статті стали сімейні архіви 3-х жительок сіл Буцні та Сеферівка Барського району Вінницької області, які є типовими подільськими говірками. У статті зауважено, що номінацію етапів, учасників та атрибутів весільного обряду дозволяють виявити подієві (що зображують окремі моменти подій, дій, фактів життя), портретні (зображення одного або кількох осіб) та видові (зображення предметів) фотографії.

Різночасові світлини весільного обряду дозволяють простежити редукцію самого обряду та динаміку лексем, що його обслуговують.

Ключові слова: номінація весільної обрядовості, подільські говірки, оповідь-спогад, подільський говір, текстоцентризм діалектологічних досліджень, подієві, портретні, видові світлини.