Механізми співвіднесеності як тло мовної системи

Анотація

Статтю присвячено з’ясуванню дії механізмів співвіднесеності в мові та пізнанні. Дослідження здійснено на широкому мовному матеріалі з урахуванням рівневої структури сучасного мовознавства, зокрема фонетичного, морфемного, лексичного, морфологічного, синтаксичного рівнів. У роботі було застосовано методику теоретичного аналізу праць і наявних наукових тлумачень, в основу яких покладено механізми співвіднесеності, що дало змогу виявити низку диференційних ознак у розкритті його глибинного змісту та інтерпретації. Застосовуючи його як термінологічне, сучасне мовознавство визначає в ньому такі ключові ознаки, як системний зв’язок, опозиційна природа, моделювальний характер, дихотомічна структура тощо. Закладені в мові механізми співвіднесеності (аналогія, порівняння, моделювання, функціональна спільність тощо), за допомогою яких людина пізнає багатогранність буття, починають впливати на неї з моменту народження, формуючи наївну картину світу дитини, вводячи її в етномовне середовище, знайомлячи з першопочатками матеріальної та духовної культури, визначаючи найважливіші просторово-смислові координати в пізнанні світу. На часі використання його як категорійного поняття, адже саме механізми співвіднесеності стають тлом розвитку концептуально-мовної картини світу етносу, виступаючи маркером національної мови, традицій, культури, людського пізнання загалом. Ці особливості знаходять відображення в будь-якому мовному явищі, ними позначено мовну систему кожного окремого етносу.

Ключові слова: співвіднесеність, пізнання, етнос, мовознавство, аналогія, порівняння, моделювання, функціональна спільність, категорія.