Концепція художньої літератури у книжці «Одробини» Петра Сороки

Анотація

У статті проаналізовано концепцію художньої літератури українського письменника Петра Сороки на матеріалі книжки малої прози «Одробини» (2019). У цьому виданні автор прямо висловлює свої погляди на літературу, робить відступи, коментує творчу працю, перебіг розповіді, програмно окреслює власне розуміння художності, що створює важливий баланс між авторськими інтенціями та конкретними творами. У ширшому контексті книжка є цінним матеріалом для дослідження жанру новели в сучасній українській літературі, природи мистецтва та нинішнього розуміння художності. Сорока вважав її вершиною своєї творчості. Утім, збірка лишилася малопоміченою. Саме цим зумовлена актуальність розвідки.

Мета статті – розкрити концепцію художньої літератури у книжці «Одробини». Для досягнення мети поставлено два головні завдання: проаналізувати авторські рефлексії (1) та простежити, як реалізуються або не реалізуються інтенції автора в конкретних творах (2).

У статті прокоментовано ключову тезу автора-розповідача про те, що література має дзеркально відбивати життя, акцентовано на теологічній аргументації цього погляду на літературу (найкращий митець – Бог, бо творить реальні людські долі, завдання літератури – не вигадувати, а показати придумане Богом) та зроблено висновок, що Сорока свідомо усуває більшість складників художності, передусім – авторські вигадку і змістоутворення. Письменник залишає дещицю для виписування характерів, зображення свого часу та майстерності переказування вихоплених із життя історій. У висновку констатовано, що ті складники, які автор постулює як художні, сьогодні втратили свій статус, бо притаманні також багатьом нехудожнім жанрам або текстам, що їх використовують у нехудожніх сферах. Єдине, що залишається і що є точкою погодження щодо художності між автором і читачем, – це вказівка на жанр. Автор називає свої твори «новелами». Отже, художність «Одробин» визначається конвенційною домовленістю із читачем щодо жанрового вектора зібраних у книжці текстів і відповідним рецептивним контекстом. Новели Петра Сороки споріднені з тим мистецтвом, межі якого визначають не контури реквізиту, а завжди рухливий простір соціальної уяви. У цьому сенсі вони є новітнім, сучасним явищем.

Зроблені висновки про концепцію художньої літератури у збірці «Одробини» можуть слугувати ґрунтом для подальших досліджень творчості Петра Сороки, а також малої прози сучасних українських письменників.