МОВНІ ЗАСОБИ ЗМАЛЮВАННЯ ДІТЕЙ В УКРАЇНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ
DOI:
https://doi.org/10.31499/2415-8828.2.2017.139035Анотація
Змалювання дітей знаходить широке художнє втілення у творах українських письменників. Найважливішим мовним засобом їх зображення є лексика на позначення дітей, що об’єднує кілька тематичних груп: загальні найменування дітей, найменування за віковою ознакою, найменування за біологічною статтю, родинними зв’язками. У художніх текстах для номінації дітей активно побутують назви в переносному значенні.
Одним із найбільш вагомих засобів мови в зображенні дитини, вияву до неї ніжних почуттів є лексика зі зменшувально-пестливим значенням. У зменшувальних формах уживають власні імена дітей, лексеми на позначення елементів зовнішності, одягу, речей, світу, що оточує дитину.
Естетична функція зменшувально-пестливих назв полягає в тому, що вони надають художнім текстам емоційної наснаженості, викликають замилування героями творів, створюють відповідне емоційне тло. Художні тексти засвідчують, що діти в людському сприйнятті завжди мають позитивну аксіологічну оцінку, вони є засобом утілення категорії добра, уособленням людського щастя, виразниками ідеалу про гармонійне життя.
Ключові слова: художній дискурс; образ дитини; зменшувально-пестлива лексика; лексика на позначення дітей; портретна характеристика; символічне значення образу дитини.
Завантаження
Посилання
Велічанова О. В., Левун Н. В. Концепт діти у фонді українських паремій. URL: http://www.ukrsense.dp.ua/index.php/USENSE/article/view/71 (дата доступу: 17.08.2017).
Володарська М. В. Концепт «дитина» в національній картині світу. URL: http://www.philology.kiev.ua/library/zagal/Literaturoznavchi_studii_2013_37_1/117_130.pdf (дата доступу: 17.08.2017).
Матвєєв В. І. Зіставна характеристика лексико-семантичної групи найменування дітей за віком (на матеріалі російської, української та англійської мов) // Мовознавство. 1985. № 2. С. 60–64.
Гурова О. М. Семантика слів дитя, дитина як репрезентант класифікаційних характеристик віку дитини // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія». 2016. № 74. С. 154–159.
Матвєєв В. І. Іменники на позначення дитячого віку // Культура слова. 1984. Вип. 27. С. 48–53.
Калько В. Вербальна репрезентація концепту діти в українських пареміях // Мовознавчий вісник: збірник наукових праць. Вип. 14–15. 2012. С. 271–279.
Ковальчук Н. П. Концепт дитини і дитинства у творчості Варвари Чередниченко // Science and Education a New Dimension: Philology, I(2), Issue: 11, Nov. 2013. С. 136–140. URL: http://seanewdim.com/uploads/3/2/1/3/3213611/kovalchuk_n.p._the_concept_of_child_and_childhood_in_fiction_by_varvara_cherednychenko.pdf (дата доступу: 22.08.2017).
Семиряк В. Д. Номінація дитини в українській мові // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. 2002. № 3. URL: http://web.znu.edu.ua/herald/issues/archive/articles/2784.pdf (дата доступу: 14.08.2017).
Тищенко Т. Східноподільський родильний обряд через призму слова // Мовознавчі студії. 2 : Фразеологізм і слово у тексті і словнику (за матеріалами Всеукраїнської наукової конференції на пошану 75-річчя від дня народження професора Мар’яна Демського). Дрогобич: Посвіт, 2010. С. 405–407.
Тищенко Т. М. Східноподільська обрядова фразеологія для дітей про дітей // Славянские народы и их культуры: традиция и современность: сб. научн. статей. Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2013. С. 224– 227.
Тищенко Т. М. Східноподільський родильний обряд: лексикографічний і текстовий описи: навч. посібник. Умань: ВПЦ «Візаві», 2014. 482 с.
Толстая С. Из полесской обрядовой лексики: нашлось дитя // Український діалектологічний збірник: Книга 3. Пам’яті Тетяни Назарової. Київ: Довіра, 1997. С. 287–293.
Федурко М. Кліпають із пітьми оченята. Етнолінгвістичний аспект морфонологічних характеристик назв недорослості // Українська мова та література. 2001. № 2. С. 10–11.
