УКРАЇНСЬКІ ПАСІОНАРІЇ НЕПАСІОНАРНОГО СТОЛІТТЯ. СИМОН ПЕТЛЮРА, СЕРГІЙ ЄФРЕМОВ, ОЛЕНА ТЕЛІГА
DOI:
https://doi.org/10.31499/2415-8828.1.2018.142341Ключові слова:
С. Єфремов, С. Петлюра, Є. Маланюк, Олена Теліга, процес СВУ, незламність, опір російсько-радянському тоталітаризму, свободаАнотація
У пропонованій статті вивчаються малодосліджені, з огляду пасіонарності, в добу УНР та подальшу епоху Розстріляного Відродження, аспекти діяльності українських літературознавців і діячів вітчизняного національного та громадсько-політичного становлення ХХ ст. Вивчення місця і ролі в українській історії і культуротворенні першого віце-президента ВУАН у 1923–1929 роках, видатного вченого-літературознавця акад. С. Єфремова та літературознавця і державного діяча С. Петлюри автор статті подає із залученням рецепції їхніх феноменів видатним українським поетом і філософом Є. Маланюком. Також у статті досліджено позицію акад. Єфремова в той час, коли він перебував, як обвинувачуваний, під сфабрикованим ГПУ СССР, судом на процесі Спілки Визволення України. У статті проведено світоглядні паралелі між позицією С. Єфремова на процесі СВУ та ідейними засадами, що їх обстоювала Олена Теліга у своїх працях та повсякчасній діяльності як діяч антигітлерівського Опору. У цьому ж контексті вивчається сутність феномену українського духовно-інтелектуального й буттєвого спротиву тоталітарній ідеології й практиці, осмислюються його базисні константи. Зокрема, йдеться про оборону академіком Єфремовим на процесі СВУ ув’язненого і висланого ГПУ за межі України визначного вітчизняного вченого-візантолога, академіка ВУАН Харламповича, про захист підсудним Єфремовим вітчизняної духовної самобутності та національно-культурної ідентичності. Окремо вивчаються, значною мірою вдалі, спроби акад. Єфремова захистити одного з фундаторів новітньої української національної педагогіки В. Дурдуківського, благовісника УАПЦ В. Чехівського. Акцентується на осмисленні стратегії захисту підсудним на процесі СВУ С. Єфремовим 1930 року демократичних засад і традиційних для європейського українства ідеалів розвитку майбутньої незалежної Української держави. У статті акцентовано на запереченні С. Єфремовим як одним з ідеологів і творців новітньої Української державності 1917–1920 років будь-яких форм національного гноблення, пригнічення панівною нацією інших. Осмислення вищевказаних аспектів є важливим для українського й світового сьогодення.
Завантаження
Посилання
Булгаков, М. (1989). Дьяволиада. [В:] Булгаков М. Киев-город. Кишинев, с. 490–498.
Єфремов, С. (1997). Щоденники. [У:] Єфремов С. Щоденники. Київ, 756 с.
Костенко, Л. (2011). Мадонна перехресть. Київ : «Либідь», 112 с.
Маланюк, Є. (2017а). Слово в Десятиліття (25.V.1926 – 25.V.1936). [У:] Маланюк Є. Вибрані твори. Київ, с. 496–511.
Маланюк, Є. (2017б). Чергова лекція (нагінка проти Єфремова). [У:] Маланюк Є. Вибрані твори. Київ, с. 349–361.
Спілка Визволення України (1931). Стенографічний звіт судового процесу. Харків.
Теліга, О. (1955). Прапори духу. [В:] У сяйві нашого Києва, с. 155–158.
Шевченко, Т. Г. (2001). Кобзар. Київ, 344 с.
