Іменники в лексиконі Григорія Печоріна: семантична та частотна класифікація (на матеріалі роману «Герой нашого часу» М. Ю. Лермонтова)
DOI:
https://doi.org/10.31499/2415-8828.2.2019.192284Ключові слова:
мовна особистість, індивідуальний лексикон, лексико-семантичний рівень, макрокласи, лексико-семантичні поля, іменникиАнотація
Мета дослідження – визначити особливості того, що стоїть за словом, як упорядковані слова в індивідуальній лексиці мовної особистості Григорія Печоріна.
Методологія дослідження базується на попередньому вивченні мовної особистості. Пріоритет дослідження полягає у визначенні специфіки внутрішньої організації лексики, особливо для встановлення особливостей зв’язків, що виникають між словами як одиницями лексичної системи.
Під час першого етапу дослідження всі слова Григорія Печоріна були відібрані з роману методом суцільної вибірки. На основі відібраного матеріалу складено індивідуальний лексикон головного героя, що включає 3 212 унікальних слів.
У статті розглянуто другу частину аналізу словесно-семантичного рівня мовної особистості, зокрема виконано семантичний та контекстуальний аналіз частотних слів.
Під час семантичного аналізу частотних іменників із семантикою «хто» в лексиконі Григорія Печоріна акцентовано на індивідуальному смисловому полі «Людина». Воно представлено такими семантичними центрами, як «людина», «княжна», «жінка», «лікар» та ін. Названі семантичні центри утворюють кластер «Суспільство», що займає значне місце в індивідуальній картині світу героя.
Смислове поле «Слова, що називають предмет: усе живе» представлено 8 високочастотними словами із загальною кількістю вживань – 312. Усі вони пов’язані з назвами людини.
Результати дослідження можуть бути використані в теоретичній лінгвістиці у процесі вивчення структури мовної особистості та в порівняльній лінгвістиці для з’ясування структурних особливостей індивідуального лексикону чоловічої та жіночої мовних особистостей.Завантаження
Посилання
Васіленка, К. М. і Рынгевіч, В. В. (2017). Моўная асоба Ганны Карэнінай у літаратурным дыскурсе і кінадыскурсе. [В:] Вестник Минского гос. лингвистического ун-та. Сер. 1, Филология, с. 73–79.
Залевская, А. А. (1990). Слово в лексиконе человека. Психолингвистическое исследование. Воронеж, 205 с.
Караулов, Ю. Н. (1987). Русский язык и языковая личность. Москва, 262 с.
Кубрякова, Е. С., Шахнарович, А. М. и Сахарный, Л. В. (1991). Человеческий фактор в языке: Язык и порождение речи. Москва, 240 с.
Рингевич, В. В. (2018). Индивидуальный лексикон языковой личности в русском и английском языках. [В:] Вестник Минского гос. лингвистического ун-та. Сер. 1, Филология, № 4 (95), с. 43–49.
Рингевич, В. В. (2019). Существительные и глаголы в дискурсе языковой личности Анны Карениной (на материале романа Л. Н. Толстого «Анна Каренина»). [В:] Вестник Курганского гос. ун-та, № 1 (52), с. 173–177.
Рингевич, В. В. и Василенко, Е. Н. (2017). Женская языковая личность в литературном дискурсе (на материале романа Л. Н. Толстого «Анна Каренина»). [В:] Аксиологический диапазон художественной литературы. Сб. науч. ст. В. Ю. Боровко, О. В. Лапатинская (ред.). Витебск, с. 355–358.
