Епітети в романах «Люди на болоті», «Заметілі. Грудень» І. Мележа та їх переклади на німецьку мову
DOI:
https://doi.org/10.31499/2415-8828.2.2019.192288Ключові слова:
переклад, еквівалент, одиничний епітет, парний епітет, підсилений епітет, способи перекладуАнотація
У статті проаналізовано способи перекладу епітетів романів «Люди на болоті», «Заметілі. Грудень» І. Мележа та особливості їх перекладу на німецьку мову, зокрема акцентовано на кореляції у процесі перекладу, що допомагає подолати мовний бар’єр. Проаналізовано приклади правильних, а також випадки неправильних перекладів, зроблено спробу з’ясувати причини неправильності.
Епітети класифіковано на одиничні, парні та підсилені. Деякі епітети оригіналу становлять 41,4 % від загальної кількості і морфологічно репрезентовані прикметниками, дієприкметниками, прислівниками та іменниками.
У більшості випадків автор додає два епітети до іменника (парні образні утворення становлять 49,5 % від загальної кількості): один епітет має конкретне предметне значення, інший – образне, що дозволяє досягти більшої виразності, створити емоційний вплив, оскільки семантику одного епітета конкретизує інший.
В аналізованих романах автор послуговується ампліфікованими епітетами (вони складають 9,1 % від загальної кількості). Метод ампліфікації полягає в концентрації образних визначень, що дозволяє чіткіше репрезентувати значення кожного з компонентів лексичного ряду, оскільки вони точніше підкреслюють властиві їм конотації в реченні. Підсилені епітети в більшості випадків перекладають на німецьку мову меншою кількістю одиниць.
Як засвідчив аналіз фактичного матеріалу, кількість епітетів у німецькому тексті не завжди збігається з оригінальним текстом. При перекладі особливу увагу надають збереженню реалізованого ними значення і стилістичній функції. Усунення виражальних засобів – один з недоліків перекладу, що не дозволяє достатньою мірою перекласти особливості індивідуального стилю письменника.Завантаження
Посилання
Дзянісаў, У. С. (2003). Эпітэт у мове сучаснай беларускай мастацкай прозы. Марфалагічнае выражэнне і лінгвапрагматычная характарыстыка. Магілёў, 44 с.
Драздова, З. У. (1993). Майстэрства слова : Моўна-стылявыя асаблівасці “Палескай хронікі” Івана Мележа. Мінск, 136 с.
Гаўрош, Н. В. (1989). Метафарычны эпітэт у мастацкіх текстах. [У:] Моўныя адзінкі ў кантэксце. Зборнік навуковых артыкулаў. Мінск, с. 50–58.
Лавыш, Т. А. (1975). Сопоставительный лингво-стилистический анализ эпитетов в белорусской и английской художественной литературе. Минск, 28 с.
Мележ, І. (1983а). Людзі на балоце : Раман з «Палескай хронікі». Минск, 415 с.
Мележ, І. (1983б). Завеі, снежань : Раман з «Палескай хронікі». Минск, 558 с.
Старасціна, Г. М. (2009). Эпітэты ў раманах І. Мележа “Людзі на балоце”, “Завеі, снежань” і іх пераклад на нямецкую мову. [В:] Известия Гомельского гос. ун-та им. Ф. Скорины, № 1, с. 70–77.
Наер, Н. М. (2015). Stilistik der deutschen Sprache. Москва, 256 с.
Melesh, I. (1974а). Menschen im Sumpf. Berlin, 519 c.
Melesh, I. (1974б). Dezember, Stürme. [In:] Sowjetliteratur, № 2, S. 10–99.
