«Голгофа» Леся Гомона в контексті антирелігійного / атеїстичного кітчу української літератури 1920–1930-х років
DOI:
https://doi.org/10.31499/2415-8828.2.2019.192299Ключові слова:
антирелігійний / атеїстичний кітч, антиклерикальний мотив, соцреалізм, ідеологічний кітч, антирелігійна пропаганда, класовий конфлікт, онтологічний конфлікт, постколоніальна критикаАнотація
У статті досліджено феномен антирелігійного / атеїстичного кітчу як плакатно-монументального різновиду масової української літератури 1920–1930-х років на матеріалі роману Леся Гомона «Голгофа» (1933), а також ідейно й тематично пов’язаних з ним оповідань А. Любченка «Чужі» (1930), І. Микитенка «З гарячих днів» (1924), повість А. Головка «Можу» (1922). Завдяки порівняльному аналізу вищезазначених творів простежено формування в літературі соцреалізму атеїстичної традиції. У результаті перепрочитання зазначених вище творів у руслі постколоніальної критики встановлено онтологічний характер конфлікту в антирелігійному / атеїстичному кітчі, виявлено його обумовленість трагедією дезорієнтованої особистості в системі зруйнованих цінностей.Завантаження
Посилання
Бойко, О. В. (2011). Православна церква на Дніпропетровщині в роки голодомору (1932–1933 рр.). [У:] Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті, вип. 9, с. 214–222.
Власть и художественная интелигенция. Документы ЦК РКП(б) – ВКП(б) – ВЧК – ОГПУ – НКВД о культурной политике. 1917–1953 (1999). Москва, 872 с.
Головко, А. (1986). Твори. В 2 т. Т. 1. Повість; оповідання; п’єса; романи. Київ, 576 с.
Гомін, Лесь. (1990). Голгофа: роман. Київ, 319 с.
Гундорова, Т. (2008). Кітч і Література. Травестії. Київ, 284 с.
Історія української літератури (1957). У 2 т. Т. 2. Радянська література. Київ, 742 с.
Ковалів, Ю. (2017). Історія української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст. У 10 т. Т. 5. У сподіваннях і трагічних зламах. Київ, 544 с.
Коробкова, Н. (2012). Алюзія як інтертекстуальний прийом («Кіт у чоботях»: етюд Миколи Хвильового та казка Шарля Перро). [У:] Проблеми сучасного літературознавства. Одеса, вип. 16, с. 348–357.
Літературознавчий словник-довідник (2007). Гром’як Р. Т., Ковалів Ю. І., Теремко В. І. (ред.). Київ, 752 с.
Любченко, А. (1999). Вибрані твори. Київ, 520 с.
Мазуренко, О. (2006). Голгофа автора «Голгофи». [У:] Реабілітовані історією. У 27 томах. Кн. 5. Черкаська область. Черкаси, с. 281–283.
Мальцева, О. І. (2015). Антирелігійна пропаганда в школах радянської України (20–30-ті роки ХХ століття). [У:] Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Луганськ, вип. 1 (290), с. 11–17.
Микитенко, І. С. (1982). Твори. У 4 т. Т. 1. Оповiдання й повiстi. Поезiї. Київ, 471 с.
Недзвідський, А. (1970). Бойове продовження прогресивної традиції. [У:] Лесь Гомін. Голгофа. Київ, с. 335–343.
Українські письменники. Біо-бібліографічний словник (1965). У п’яти томах. Білецький О. І. (ред.) та ін. Т. 4. Радянська література: А–К. Київ, 845 с.
Федорів, У. М. (2016). Соцреалістичний канон в українській літературі: механізми формування та трансформації. Дис. … канд. філол. наук : 10.01.01. Львів, 227 с.