Проблема жіночої емансипації у творах Івана Франка та Стефана Жеромського
DOI:
https://doi.org/10.31499/2415-8828.1.2020.204164Ключові слова:
гендерна рівність, емансипація жінок, модернізм, патріархальна традиція, жіноча психологіяАнотація
Жіноче питання стало одним із найактуальніших в українському та польському модернізмі межі ХІХ – ХХ століть. Акцентується увага на тому, що загалом обидві національні літератури перебували в умовах колоніального тиску в складі Російської імперії. Це дає підстави стверджувати про намагання російської літератури рустикалізувати літературний процес колонізованих націй, відтиснувши їх на маргінес європейського культурного простору. У цьому контексті жіноче питання частково нівелюється, втрачає свою гостроту, поступаючись проблематиці національно-визвольної боротьби.
Мета нашої статті – дослідити особливості авторського підходу українського письменника Івана Франка та польського прозаїка Стефана Жеромського до аналізу особливостей жіночої психології та її художнього втілення в прозі у контексті модерних віянь доби та ситуації колоніального тиску на розвиток національних літератур у Російській імперії.
У творчості українського письменника Івана Франка, на якій більш виразно позначилася філософія позитивізму і налаштованість на актуалізацію в суспільному житті проблем просвіти та національного, соціального і культурного розвою українства, акцентується увага на трансформації гендерних стереотипів і руйнуванні патріархального упослідження жінки в родині і суспільстві загалом. Однак, відстоюючи у своїх публіцистичних виступах гендерну рівність у суспільстві, у художніх текстах, він залишає питання жіночої емансипації відкритим. Загалом митець слідує за відомими стереотипами про домінування імпульсивності і меланхолії в жіночій психології. Утрачаючи захист родини і традиції, жінка неминуче прямує до моральної деградації і фізичної загибелі.
Подібний підхід спостерігаємо і в прозі поляка Стефана Жеромського. Однак унаслідок більш яскраво вираженої модерності його текстів осердям авторської обсервації стає дослідження жіночої психології, тоді як соціальні питання відходять на другий план. Національно-визвольна боротьба, питання соціального суспільного устрою стають прерогативою діяльності персонажів-чоловіків. Обидва письменники сходяться на необхідності домінування чоловічого начала над жіночими емоціями задля їхнього блага. І Стефан Жеромський, і Іван Франко залишаються в полі тяжіння старої патріархальної системи моральних цінностей, коли йдеться про гендерну рівність та емансипацію жінок.
Жіноче питання стало одним із найактуальніших в українському та польському модернізмі межі ХІХ – ХХ століть. Акцентується увага на тому, що загалом обидві національні літератури перебували в умовах колоніального тиску в складі Російської імперії. Це дає підстави стверджувати про намагання російської літератури рустикалізувати літературний процес колонізованих націй, відтиснувши їх на маргінес європейського культурного простору. У цьому контексті жіноче питання частково нівелюється, втрачає свою гостроту, поступаючись проблематиці національно-визвольної боротьби.
Мета нашої статті – дослідити особливості авторського підходу українського письменника Івана Франка та польського прозаїка Стефана Жеромського до аналізу особливостей жіночої психології та її художнього втілення в прозі у контексті модерних віянь доби та ситуації колоніального тиску на розвиток національних літератур у Російській імперії.
У творчості українського письменника Івана Франка, на якій більш виразно позначилася філософія позитивізму і налаштованість на актуалізацію в суспільному житті проблем просвіти та національного, соціального і культурного розвою українства, акцентується увага на трансформації гендерних стереотипів і руйнуванні патріархального упослідження жінки в родині і суспільстві загалом. Однак, відстоюючи у своїх публіцистичних виступах гендерну рівність у суспільстві, у художніх текстах, він залишає питання жіночої емансипації відкритим. Загалом митець слідує за відомими стереотипами про домінування імпульсивності і меланхолії в жіночій психології. Утрачаючи захист родини і традиції, жінка неминуче прямує до моральної деградації і фізичної загибелі.
Подібний підхід спостерігаємо і в прозі поляка Стефана Жеромського. Однак унаслідок більш яскраво вираженої модерності його текстів осердям авторської обсервації стає дослідження жіночої психології, тоді як соціальні питання відходять на другий план. Національно-визвольна боротьба, питання соціального суспільного устрою стають прерогативою діяльності персонажів-чоловіків. Обидва письменники сходяться на необхідності домінування чоловічого начала над жіночими емоціями задля їхнього блага. І Стефан Жеромський, і Іван Франко залишаються в полі тяжіння старої патріархальної системи моральних цінностей, коли йдеться про гендерну рівність та емансипацію жінок.Завантаження
Посилання
Гундорова, Т. (2002). Femina melancholica. Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської. Київ, 272 c.
Ефремов, С. (1902). В поисках новой красоты (Заметки читателя). Киевская Старина, т. 79, № 10, с. 100–140; № 11, с. 235–282; № 12, с. 394–419.
Жеромський, С. (1954). Бездомні. Роман. Київ, 352 с.
Жеромський, С. (1970). Історія гріха. Роман. Київ, 432 с.
Зборовська, Н. (2006). Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури. Київ, 502 с.
Книш, І. (1956). Іван Франко та рівноправність жінки. Вінніпег [Електронний ресурс]. URL: http://library.kr.ua/elib/franko/irknish/irknysh4.html (дата звернення: 25.03.2020).
Леонгард, К. (1989). Акцентуированные личности. Киев, 657 с.
Павличко, С. (1999). Дискурс модернізму в українській літературі. Київ, 447 с.
Перший вінок: жіночий альманах. Львів, 1887. 464 с.
Франко, І. (1979). Зібрання творів. У 50-ти т. Художні твори. Т. 1–25. Т. 20. Повісті та оповідання (1896–1900). Київ, 488 с.
Франко, І. (1993). Сойчине крило. Український декамерон. Кн. 1. Дияволиця. Київ, с. 188–230.
Франко, І. (2001). Мозаїка. Із творів, що не ввійшли до зібрання творів у 50 томах. Львів. 431с.
Франко, І. (2008). Додаткові томи до зібрання творів у 50 томах. Т. 53. Київ, с. 560–565.
Швець, А. (2003). Злочин і катарсис. Кримінальний сюжет і проблема художнього психологізму в прозі Івана Франка. Львів, 236 с.
Швець, А. (2018). Жінка з хистом Аріадни : життєвий світ Наталії Кобринської в генераційному, світоглядному і творчому вимірах. Львів. 752 с.