Топос тварини в романі «Останні історії» Ольги Токарчук

Вікторія Білявська

doi:10.31499/2415-8828.1.2026.356417

Автор(и)

Вікторія Білявська Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна https://orcid.org/0000-0001-5676-3945

DOI:

https://doi.org/10.31499/2415-8828.1.2026.356417

Ключові слова:

польська література, Ольга Токарчук, антропоморфна метафорика, зооморфна метафорика, топос тварини, тварина як Інший

Анотація

У статті на прикладі роману «Останні історії» Ольги Токарчук проаналізовано топос тварини. Роман «Останні історії», який був написаний 2004 р., а українською мовою перекладений та вперше виданий 2007 р., ставав неодноразово об’єктом дослідження вітчизняних і закордонних літературознавців, серед яких варто виокремити праці О. Вільчинської, К. Віткось, К. Годун, І. Гралевич-Вольни, С. Журби, М. Крупки, Л. Танушевської та ін. Передовсім науковці акцентували свою увагу на способах презентації авторкою проблеми родової та індивідуальної пам’яті в романі, на особливостях часопросторової структури, а також на танатичному коді та метафізиці смерті.

Мета дослідження – проаналізувати топос тварини в романі «Останні історії» О. Токарчук, а також схарактеризувати основні художні механізми взаємодії людини й тварини, які дали змогу авторці досягнути зміни перспективи та зосередитися на розумінні тварини як Іншого. Акцентовано увагу на ідейному зв’язку роману з есе «Маски тварин», яке становить собою філософське осмислення проблеми буття тварин, представленої в «Останніх історіях».

З’ясовано, що ослаблення антропоцентричної перспективи та розуміння тварини як Іншого в романі досягнуто шляхом використання різних прийомів, серед яких виокремлюємо застосування антропо- та зооморфної метафорики, прийому олюднення, зменшення міжвидового комунікативного бар’єру, за яким мова звіра стає більш зрозумілою, а також наділення тварини суб’єктністю й усвідомленням свого існування при паралельній об’єктивації людини. Письменниця наділяє тварину суто антропологічними рисами, що у процесі співбуття розкриває глибинні сенси й життя людини. Найбільше символічне навантаження у романі має топос пса, комахи (метелика, мухи, блощиці), рептилії, а образ птаха наділений очевидною міфологічною змістовністю. Важливу роль відіграє мотив зривання масок як оголення прихованої справжньої сутності й оприявлення істинної картини світу.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Вікторія Білявська, Житомирський державний університет імені Івана Франка

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української та зарубіжної літератур і методик їх навчання, Житомирський державний університет імені Івана Франка

Посилання

ЛІТЕРАТУРА

Лозко, Г. (2015). Символіка жінки-птаха в українській культурі. В Україна в етнокультурному вимірі століть (с. 33–41). Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова.

Токарчук, О. (2007). Останні історії (Сенчишин Я., пер.). Літопис.

Чаплінська, О. (2017). «Босерон» Е.-Е. Шмітта і «Жуль» Д. Ковеларта: Пес як Інший. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, 1 (83), 111–114.

Чернюк, C. (2011). Топос комахи в українській літературі 20–30-х років ХХ ст. як соціально-антропологічне дзеркало. Сучасні літературознавчі студії. Топос тварини як антропологічне дзеркало, 8/І, 306–315.

Barcz, A. (2016). Realizm ekologiczny: od ekokrytyki do zookrytyki w literaturze polskiej. Wydawnictwo Naukowe “Śląsk”.

Godun, C. (2020). Od Biegunów do Prowadź swój pług przez kości umarłych – kilka uwag dotyczących recepcji fabularnego świata Olgi Tokarczuk w Rumunii. Postscriptum polonistyczne, 1 (25), 135–145. https://doi.org/10.31261/PS_P.2020.25.10.

Gralewicz-Wolny, I. (2023). Ida / Ina – żywoty równoległe (Czysty kraj Olgi Tokarczuk). Czas kultury, XXXIX/2, 146–155.

Jakubczyk, W. (2012). Psychologia, czyli rozważania o motylach. Wszechświat. Pismo Przyrodnicze, 113, 4–6, 99–105.

Masłoń, K. (2019). Mitotwórstwo Olgi Tokarczuk. Do Rzeczy, 45. URL: https://dorzeczy.pl/kraj/119203/mitotworstwo-olgi-tokarczuk.html (дата запиту: 16.02.2026).

Nowacki, D. (2020). Cały ten zgiełk. O wczesnych reakcjach na uhonorowanie Olgi Tokarczuk Literacką Nagrodą Nobla. Postscriptum polonistyczne, 1 (25), 91–110. https://doi.org/10.31261/PS_P.2020.25.07.

Tanuševska, L. (2020). Tłumaczenie tłumaczenia (czyli William Blake w powieści Olgi Tokarczuk). Postscriptum polonistyczne, 1 (25), 47–54. https://doi.org/10.31261/PS_P.2020.25.04.

Tokarczuk, O. (2008). Maski zwierząt. Krytyka Polityczna, 15. URL: https://krytykapolityczna.pl/kultura/maski-zwierzat/ (дата запиту: 16.02.2026).

Wilczyńska, O. (2008). Metafizyka śmierci w prozie Olgi Tokarczuk. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica, (11), 183–206.

Witkoś, K. (2009). Literatura a psychologia głębi: “Ostatnie historie” Olgi Tokarczuk, czyli droga do indywiduacji C. G. Junga. Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Studia Historicolitteraria, (9), 206–218.

REFERENCES

Barcz, A. (2016). Realizm ekologiczny: od ekokrytyki do zookrytyki w literaturze polskiej [Ecological Realism: From Ecocriticism to Zoocriticism in Polish Literature]. Wydawnictwo Naukowe “Śląsk”. (in Poland)

Chaplinska, O. (2017). «Boseron» E.-E. Shmitta i «Zhul» D. Kovelarta: Pes yak Inshyi [“The Dog” by E.-E. Schmitt and “Julеs” by D. Cauwelaert: the Dog as Other]. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. Filosofski nauky, 1 (83), 111–114 (in Ukrainian)

Cherniuk, C. (2011). Topos komakhy v ukrainskii literaturi 20–30-kh rokiv XX st. yak sotsialno-antropolohichne dzerkalo [The Topos of the Insect in Ukrainian Literature of the 1920s and 1930s as a Socio-Anthropological Mirror.]. Suchasni literaturoznavchi studii. Topos tvaryny yak antropolohichne dzerkalo, 8/I, 306–315 (in Ukrainian)

Godun, C. (2020). Od Biegunów do Prowadź swój pług przez kości umarłych – kilka uwag dotyczących recepcji fabularnego świata Olgi Tokarczuk w Rumunii [From Bieguni to Drive Your Plow Over the Bones of the Dead: Exploring the Reception of Olga Tokarczuk’s Narrative Universe in Romania]. Postscriptum polonistyczne, 1 (25), 135–145. https://doi.org/10.31261/PS_P.2020.25.10 (in Poland)

Gralewicz-Wolny, I. (2023). Ida / Ina – żywoty równoległe (Czysty kraj Olgi Tokarczuk) [Ida / Ina: Parallel Lives (A Pure Country by Olga Tokarczuk)]. Czas kultury, XXXIX/2, 146–155. (in Poland)

Jakubczyk, W. (2012). Psychologia, czyli rozważania o motylach [Psychology, or Reflections on Butterflies]. Wszechświat. Pismo Przyrodnicze, 113, 4–6, 99–105. (in Poland)

Lozko, H. (2015). Symvolika zhinky-ptakha v ukrainskii kulturi [The Symbolism of the Bird-Woman in Ukrainian Culture]. V Ukraina v etnokulturnomu vymiri stolit (pp. 33–41). Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova. (in Ukrainian)

Masłoń, K. (2019). Mitotwórstwo Olgi Tokarczuk [Olga Tokarczuk’s Myth-making]. Do Rzeczy, 45. URL: https://dorzeczy.pl/kraj/119203/mitotworstwo-olgi-tokarczuk.html (data zapytu: 16.02.2026) (in Poland)

Nowacki, D. (2020). Cały ten zgiełk. O wczesnych reakcjach na uhonorowanie Olgi Tokarczuk Literacką Nagrodą Nobla [All That Jazz: Early Reactions to Olga Tokarczuk Being Awarded the Nobel Prize in Literature]. Postscriptum polonistyczne, 1 (25), 91–110. https://doi.org/10.31261/PS_P.2020.25.07 (in Poland)

Tanuševska, L. (2020). Tłumaczenie tłumaczenia (czyli William Blake w powieści Olgi Tokarczuk) [Translating Translation: William Blake in Olga Tokarczuk’s Novel]. Postscriptum polonistyczne, 1 (25), 47–54. https://doi.org/10.31261/PS_P.2020.25.04 (in Poland)

Tokarchuk, O. (2007). Ostanni istorii [Final Stories] (Senchyshyn Ya., pеr.). Litopys. (in Ukrainian)

Tokarczuk, O. (2008). Maski zwierząt [Animal Masks]. Krytyka Polityczna, 15. URL: https://krytykapolityczna.pl/kultura/maski-zwierzat/ (data zapytu: 16.02.2026). (in Poland)

Wilczyńska, O. (2008). Metafizyka śmierci w prozie Olgi Tokarczuk [The Metaphysics of Death in Olga Tokarczuk’s Prose]. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica, (11), 183–206. (in Poland)

Witkoś, K. (2009). Literatura a psychologia głębi: “Ostatnie historie” Olgi Tokarczuk, czyli droga do indywiduacji C. G. Junga [Literature and Depth Psychology: Olga Tokarczuk’s Final Stories as a Path to C. G. Jung’s Individuation]. Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Studia Historicolitteraria, (9), 206–218. (in Poland)