Етика рецензента

Етика рецензента

Редакційна колегія журналу розглядає наукове рецензування як акт інтелектуальної відповідальности, що визначає майбутнє філологічної науки. Ці вимоги є обов’язковими для виконання всіма залученими експертами.

Професійна компетентність і відповідальність

Рецензент є гарантом наукової якости видання. Його роль полягає не лише у фільтрації матеріалів, а й у сприянні професійному розвитку авторів. Рецензент має право брати до розгляду лише ті рукописи, що безпосередньо належать до сфери його наукових інтересів та компетенції. У разі сумнівів у власній фаховості в окремих аспектах статті рецензент має попередити про це редактора.

Рецензент зобов’язаний поважати час авторів. Якщо виникають обставини, що перешкоджають виконанню експертизи у встановлений термін, рецензент має оперативно повідомити редакцію для перепризначення експерта або погодження нового графіка.

Рецензент має відмовитися від роботи, якщо він відчуває, що не зможе забезпечити неупереджену оцінку через будь-які причини.

Глибокий стандарт конфіденційности та безпеки

Конфіденційність у процесі рецензування є абсолютною. Порушення цього пункту буде розцінено як грубе порушення наукової етики.

Заборонено обговорювати рукопис із колегами чи студентами, використовувати його в освітньому процесі або копіювати будь-яку інформацію з нього до офіційної публікації.

Рецензент має безпечно зберігати електронні копії рукопису на своїх пристроях, уникаючи доступу сторонніх осіб. Після завершення рецензування рекомендовано видалити файл рукопису.

Заборонено завантажувати текст рукопису в онлайн-сервіси перекладу чи хмарні платформи перевірки стилістики, які зберігають дані у своїх архівах.

Методологія експертної оцінки

Рецензія має бути комплексною та включати аналіз таких основних аспектів:

• наукова новизна (автор пропонує новий погляд на проблему чи це лише компіляція відомих фактів);
• методологічна строгість (чи коректно підібрані методи аналізу? Чи достатня джерельна база дослідження?);
• логіка та структура (чи послідовно викладено думки? Чи відповідають висновки поставленим завданням?);
• етика цитування (рецензент має звернути увагу на відсутність «надлишкового самоцитування» автора або спроб маніпуляції індексом Гірша через нерелевантні посилання).

Культура наукової дискусії

Тон рецензії має бути діловим, підтримувальним та аналітичним. Наприклад, замість фрази «це твердження помилкове» варто вживати «автору варто переглянути це твердження з огляду на результати досліджень [бібліографічний опис або посилання на джерело]».

Якщо рецензент підозрює плагіат (зокрема «самоплагіат» або «перефразований плагіат»), він має надати редакторові конкретні посилання на першоджерела. Звинувачення не можуть бути голослівними.

Заборона використання генеративного ШІ

Використання інструментів на кшталт ChatGPT у процесі рецензування суворо обмежене. Категорично заборонено вводити текст рукопису в ШІ для отримання резюме, оцінки чи пошуку помилок. Це вважається передачею інтелектуальної власности автора третім сторонам (корпораціям-розробникам ШІ).

Рецензія має бути результатом особистої інтелектуальної праці експерта. Тексти, згенеровані ШІ, часто містять «галюцинації» (вигадані факти або джерела), що нівелює цінність наукової експертизи.

Управління конфліктом інтересів

Конфлікт інтересів може бути не лише фінансовим, а й інтелектуальним.

Рецензент не може рецензувати статтю, якщо він був співавтором цього автора протягом останніх 3–5 років. Він також не має оцінювати роботу колег зі своєї кафедри чи факультету (навіть при анонімному рецензуванні, якщо належність легко ідентифікувати за стилем чи тематикою).

Якщо рецензент зараз працює над аналогічним вузьким дослідженням і публікація статті автора може «перебити» його пріоритет, він зобов’язаний повідомити про це редакцію.